Читать статью на русском языке

Цікавість — основа для подальшого прагнення до знань будь-якої дитини.

Допитливість як голод, спрага або сон — одна з основних біологічних потреб. Навіть немовлям, дитина починає самостійно вивчати світ. Вже через кілька годин після народження, вона починає періодично обмацувати своє тіло, особливо обличчя і рот.

Через кілька місяців вона навчається хапати предмети й досліджує їх ротом. Пізніше прагнення до дослідження зростає. Руками, очима і ротом малюк вивчає іграшки, речі в квартирі і будь-які інші предмети, які потрапляють їй на шляху.

Але вже у молодшому дитячому та дошкільному віці діти дуже розрізняються по тому, наскільки активно і самовіддано вони присвячують себе вивченню нових предметів і явищ.

Допитливі діти завзято вишукують інформацію, вони зацікавлені в пізнанні нового, і це прискорює їх розвиток. Таким чином вони освоюють більшу кількість стратегій навчання та навчаються застосовувати їх при зіткненні з новим. Цікавість розвиває і творчі здібності.

Захисний механізм, який стримує цікавість дитини — це страх.

Він захищає від небезпеки при занадто сильному прагненні до пригод, наприклад, від зустрічей з небезпечними тваринами або незнайомими людьми. Проте надмірний страх може перешкоджати отриманню знань.

Чим більше на шляху досліджень навколишнього світу дитина зустрічає любові і чим менше заборон і покарань, тим менше буде його страх і тим сильніше розвинеться його цікавість.

Діти, що мають міцний зв’язок з мамою та іншими членами сім’ї, як правило, опиняються в подальшому більш здібними і менше бояться невдач. З допитливих немовлят виростають зацікавлені учні. Адже інтерес до навчання — це щось на кшталт «збільшеної» цікавості у певній галузі, яку ми відкрили для себе, і на яку ми витрачаємо багато часу та енергії.

Розвиток починається з улюбленого плюшевого ведмедика і виростає до улюбленого заняття, якому дитина готова присвячувати весь свій вільний час, надалі воно може стати його улюбленою професією.

Оставить комментарий

Adblock detector