Поведінка людини завжди спрямовується її потребами.

Виражається це двома словами: «треба» й «хочу». Кожний погодиться з тим, що людина завжди робить або те, що хоче, або те, що їй потрібно. Іноді — те, що не треба, але «дуже хочеться», іноді — те, чого дуже не хочеться, але «треба».

Головне в тому, що завжди людина робить у даний момент щось одне: або те, або інше, й іноді дві чи більше справ відразу. Якщо ж хтось намагається так учиняти, то нічого хорошого в нього з цього не виходить. Отже, головний принцип дій: спочатку зроби одне, потім приступай до іншого, але «не все відразу».

Якби людина намагалась робити все відразу та не вміла розподіляти свою увагу та свої зусилля по черзі, вона не змогла би вижити. Є особливий механізм центральної нервової системи, що дозволяє зосереджувати увагу та сили спочатку на одному — на даний момент найбільш важливому, а вже потім — на іншому, що стане найважливішим потім. Цей особливий механізм центральної нервової системи, що дозволяє вносити впорядкованість до ведення людиною її справ (відповідно, на доказ її потреб), отримав назву домінанти.

Роль домінанти в задоволенні потреб

Що таке домінанта? Це найбільш сильне на даний момент вогнище порушення в центральній нервовій системі. Воно сильне та стійке й кількістю порушення, що накопичується в ньому, і тим, що воно має властивість придушувати порушення в інших місцях центральної нервової системи: на час, поки завершиться дія, регульована цим вогнищем. Домінанта як би каже всім іншим можливим домінантам: дайте мені закінчити свою справу, а потім будете діяти ви!

Як це виходить? Домінанта має властивість не тільки керувати «своєю» дією, а й «віднімати» енергію в інших можливих домінант. При цьому будь-яка домінанта, як ми вже сказали, пов’язана з визначеною потребою. Тому-то домінанта й дозволяє довести до кінця справу, пов’язану з певною потребою. А потім ця домінанта (тимчасово) угасає: навіщо їй зберігатись, якщо потреба вже задоволена, справа зроблена?! І вона поступається місцем іншій домінанті, пов’язаній з іншою потребою.

Важливо враховувати циклічний характер потреб: кожна потреба, якщо підходити «у принципі», існує завжди, але активізується вона (актуалізується) тільки періодично. Відповідно поводиться і її домінанта: вона то «дрімає», то стає головною. Наприклад, людина має потребу в їжі завжди, але голодна вона тільки час від часу, циклами: зголодніла — поїла — заспокоїлась (у цьому відношенні). Через якийсь час, у зв’язку з витратою харчових речовин на підтримку життя, запас їх в організмі закінчується, і знову людина голодна. Цикл повторюється. Відповідно, її харчова домінанта то активна, то неактивна.

Нагадаємо, що в людини чотири головні (базисні) потреби: потреба в їжі, потреба в самозбереженні (безпеки), потреба в новій інформації та статева потреба — потреба у взаємодії з істотою іншої статі, завдяки чому на світ з’являється нове покоління, і життя продовжується.

Легко погодитися з тим, що базисні потреби в людини та тварин однакові. Але вторинні потреби, як спосіб реалізації базисних потреб, — різні. Наприклад, у вашого кота ті ж головні потреби, що й у вас: він шукає їжу, спілкується з іншою (котячою) статтю, уникає небезпеки (наприклад, агресивного собаки), цікавиться новими предметами.

Але вторинні потреби в кота майже не розвинені, тоді як у людини вони досить різноманітні. Наприклад, які потреби «обслуговують» базисну потребу людини в їжі? Одержати освіту, працювати та заробляти, купувати продукти, готувати їжу — і тільки потім уже класти її в рот. У кота все простіше: упіймати мишу чи пташку та з’їсти. Або попросити їжі у вас.

Отже, у нього всього дві дії: полювання та прохання. Полювати він уміє від природи, а просити навчився завдяки спілкуванню з вами. Це його вторинна потреба (і відповідна їй дія) — прохання: часто-густо вона заміняє для нього полювання, особливо в ледачого кота. Про такого котяру котячий філософ сказав би: «зіпсований цивілізацією». Дійсно, безпритульному коту не до ліні: ледачі у природі не виживають.

Як виявляє себе домінанта при задоволенні харчової потреби? Потреба організму в харчових речовинах нагадує про себе голодом, і цей голод спонукає людину шукати їжу: чи то піти купити, чи то почати готувати, чи то з’їсти те, що вже є. Але поки людина не насититься, нічим іншим займатись не хоче: не дозволяє харчова домінанта! І вона на час відкладає всі інші справи. Якщо тільки не станеться щось уже дуже важливе, наприклад, термінова важлива звістка чи надзвичайна подія, що з погляду життя ще більш важлива, ніж поїсти вчасно, адже поїсти можна і трохи пізніше.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована