Розвиток дитини. Творчий куточок для дитини.

Читать статью на русском языке

Ство­рю­ю­чи в бу­дин­ку твор­чий ку­то­чок для ди­ти­ни, ви вирішуєте
три про­бле­ми.

Оберігаєте іншу час­ти­ну квар­ти­ри від експериментів.
Створюєте собі мак­си­мум вільного ча­су. І найголовніше — даєте дитині
можливість са­мо­ви­ра­жа­ти­ся.

У кожної лю­ди­ни має бу­ти свій
життєвий простір, де во­на мо­же бу­ти са­ма со­бою, чи не так? Діти
після двох років це вже зна­ють і рев­но охо­ро­ня­ють свою територію:
«це моє місце», «сю­ди не хо­ди», «це мій бу­ди­но­чок». І як­що у вас
немає можливості виділити маляті окре­му кімнату, то мож­на зро­би­ти
хо­ча б ди­тя­чий ку­то­чок.

Го­лов­на умо­ва — тут юна лю­ди­на
по­вин­на відчувати се­бе пов­но­прав­ним гос­по­да­рем: во­на мо­же
ма­лю­ва­ти на чо­му зав­год­но, ста­ви­ти свої ви­ро­би на підлогу або в
центрі — так, як це здається кра­си­вим їй. Бать­ки ту­ди мо­жуть
за­хо­ди­ти ли­ше тоді, ко­ли їх кли­чуть.

Ну а в ідеалі вар­то
пе­ретво­ри­ти це місце в твор­чий ку­то­чок, щоб ма­люк міг тут не
тільки відпочивати і ве­ре­ду­ва­ти, а й про­во­ди­ти час з ко­рис­тю
для спра­ви.

Деталі інтер’єру

Це за­ле­жить від вашої фантазії і
фантазії вашої ди­ти­ни, але в цілому це має бу­ти чітко по­зна­че­ний
відсік у квартирі. Відокремте йо­го від спільної кімнати шир­мою,
по­ли­ця­ми, кріслом, ди­ва­ном.

Особ­ли­вих хитрощів в прикрасі дитині
не потрібно. Для ма­лю­ка до­сить по­клас­ти на підлогу мат­ра­цик або
по­душ­ки. І, зви­чай­но, об­лаш­ту­ва­ти.

• Дзер­ка­ло з не­бит­ко­го
  матеріалу. Діти з за­до­во­лен­ням ми­лу­ють­ся і спілкуються з со­бою. І
  це не прос­то роз­ва­га — во­ни вив­ча­ють се­бе, «конструкцію» сво­го
  тіла, міміку, жес­ти. (По­руч мож­на повісити кар­тин­ки, на яких
  зображені об­лич­чя лю­дей у різному настрої — ве­се­ло­му, сум­но­му,
  сер­ди­то­му і т. п. Це до­по­мо­же дитині кра­ще розуміти се­бе і свій
  влас­ний настрій.)

• Сто­лик і яке-не­будь сидіння, на яко­му мож­на
  зруч­но влаш­ту­ва­ти­ся, щоб ма­лю­ва­ти і ліпити.

• Вер­ти­каль­на
  до­шка для ма­лю­ван­ня (по ти­пу моль­бер­та), магнітна до­шка (для
  абет­ки або магнітних іграшок, це ду­же зруч­но для ра­ху­ван­ня).

• Добре
  закріплену пол­ку. Ба­жа­но, щоб в ній бу­ло ба­га­то окре­мих
  по­ли­чок, тоді мож­на бу­де роз­к­лас­ти ігри та за­нят­тя з тем, і
  ди­ти­на лег­ко знай­де, що їй потрібно, без вашої участі, а потім
  лег­ко при­бе­ре все на місце.

Необхідні речі

• Все для
  ма­лю­ван­ня: папір ве­ли­ко­го і ма­лень­ко­го фор­ма­ту, аль­бом,
  фло­мас­те­ри, кольорові крей­ди, масляні олівці, фар­би, пен­з­ли­ки,
  ба­ноч­ки для во­ди і ганчірочки або губ­ки.

• Пластилін, гли­ну, со­ло­не
  тісто ви мо­же­те ре­гу­ляр­но підкладати як но­вин­ку: діти швид­ко
  за­бу­ва­ють пред­ме­ти і вже че­рез тиж­день-два із за­до­во­лен­ням
  гра­ють у но­ву ста­ру гру.

• Творчі ігри — паз-зли, ло­то,
  кон­струк­то­ри.

• Природні матеріали (шиш­ки, жолуді, лис­тя, гілочки і
  т. п.).

• Ба­ноч­ки (кра­ще — які за­кру­чу­ють­ся) з си­пу­чи­ми
  матеріалами. Це мо­же бу­ти греч­ка, рис, симпатичні камінчики —
  важ­ли­во, щоб ди­ти­на роз­ви­ва­ла дрібну мо­то­ри­ку,
  пе­ре­би­ра­ю­чи дрібні пред­ме­ти різної текс­ту­ри.

• Робочі інструменти
  — діти охо­че гра­ють вся­ки­ми каст­ру­ля­ми, па­лич­ка­ми, порожніми
  бан­ка­ми, не­до­гриз­ка­ми мо­ту­зок, ігноруючи дорогі іграшки. То­му
  що тут є ве­ли­чез­ний простір для уя­ви. Не ви­ки­дай­те зламані
  іграшки (принаймні, безпечні їх час­ти­ни).

З то­го, що бать­ки
вва­жа­ють «мот­ло­хом», ма­люк з дру­зя­ми придумає і зро­бить ма­су
но­вих цікавих предметів. Навіть руч­ку від чаш­ки ба­га­та ди­тя­ча
уя­ва мо­же пе­ретво­ри­ти на крісло-гой­дал­ку для пластилінової
ляль­ки.

Чим твор­чий ку­то­чок мо­же ста­ти для ма­лю­ка:

• лабораторією
  для експериментів, бо тут та­то не ста­не кри­ча­ти про те, що сніг у
  квар­ти­ру не но­сять. А ма­ма не бу­де ла­я­ти за те, що він
  на­ма­лю­вав на стінах.

• Найцікавішим місцем у бу­дин­ку, ад­же бать­ки
  постійно підкидають сю­ди щось но­ве — жов­те та чер­во­не лис­тя,
  жолуді, різнокольоровий папір, но­ву гли­ну, стрічки, ба­ноч­ки.

• Пер­со­наль­ним прос­то­ром, де тільки ди­ти­на вирішує, що бу­де
  відбуватися і хто тут має пра­во пе­ре­бу­ва­ти.

• При­тул­ком, ку­ди
  мож­на піти і схо­ва­ти­ся, а ко­ли ста­не стар­шою, і роз­с­ла­би­ти­ся
  і по­ду­ма­ти.

• Ди­зай­нерсь­кою студією, де во­на са­ма вибирає
  коль­о­ри і фор­ми, са­ма створює твор­чий без­лад (а зрідка ра­зом з
  ма­мою — і по­ря­док).

Важ­ли­во для батьків

Ідеальний варіант —
не втру­ча­ти­ся без по­тре­би в ди­тя­чу творчість та
ек­с­пе­ри­мен­ти. Ва­ше зав­дан­ня — тільки на­пра­ви­ти, по­ка­за­ти,
підштовхнути до дії. Так ви вирішите два зав­дан­ня: са­мо­роз­ви­ток
ча­да і влас­ний вільний час. Найцікавіші ігри мож­на об­го­во­ри­ти
заздалегідь і дов­го го­ту­ва­ти­ся.

На­прик­лад, так улюб­ле­на всіма
дітьми гра в по­до­рож на поїзді, кораблі, літаку. Ви заздалегідь
вирішуєте, ку­ди і на чо­му ви ви­ру­ши­те в по­до­рож. Ро­би­ти літак
зі стільців і по­ду­шок або на­ма­лю­ва­ти? Як тільки рішення
прий­ня­то, ви мо­же­те сміливо зай­ма­ти­ся своїми спра­ва­ми, ма­люк
відразу візьметься за реалізацію.

В найближчі півгодини-го­ди­ну від вас
бу­де потрібно за­хоп­лен­ня тим, що він уже по­чав ро­би­ти, дрібні
по­ра­ди та мінімальна до­по­мо­га: дістати ко­роб­ку, при­су­ну­ти
стілець. Діти підготовку до гри люб­лять так са­мо, як­що не більше, ніж
са­му гру. А ко­ли все бу­де го­то­ве, ви мо­же­те роз­с­те­ли­ти на
підлозі кар­ту і помітити країни, ку­ди по­пли­ве­те, зна­хо­ди­ти в
жур­на­лах і вирізати звірів, птахів, рос­ли­ни тієї місцевості,
чи­та­ти історії з жит­тя мешканців тих місць.

Такі ігри май­же зав­ж­ди
пе­ретво­рю­ють­ся на щоденні серіали, що дасть вам можливість
встиг­ну­ти пе­ре­роби­ти всі домашні спра­ви, а дитині — вив­чи­ти і
географію, і зоологію, і ботаніку.

Ва­ше ос­нов­не зав­дан­ня —
підтримувати інтерес до гри і до ку­точ­ка в цілому. Не вик­ла­дай­те
все, що є, відразу. На пер­шо­му плані має бу­ти те, чим ма­ля
зацікавлене за­раз. Час від ча­су кладіть сюр­п­ри­зи. Так в гру в
капітанів мо­жуть бу­ти залучені, зда­ва­ло­ся б, зовсім не морські
речі. Зі ста­рих ба­но­чок ви­хо­дять сигнальні вогні, а фан­ти­ки
мо­жуть ста­ти гро­ши­ма інших країн. Ведіть тематичні зо­ши­ти:
«Пта­хи», «Іграшки», «Меблі», «Тва­ри­ни».

Обов’яз­ко­во зробіть
вис­тав­ку кра­щих робіт, онов­люй­те її ре­гу­ляр­но. Не­хай ту­ди
увійде не тільки те, що подобається вам, але і те, що подобається
дитині. Мож­на зро­би­ти навіть кар­тин­ну га­ле­рею творчості. Це
наповнює ди­тя­че (та й батьківське сер­це) гордістю і стимулює
творчість.

Тільки не тре­ба за­би­ра­ти лис­ток з ма­люн­ком і бігати з
ним по ро­ди­чах. Ди­ти­на по­вин­на відчувати се­бе повноцінним
ав­то­ром — са­ма по­ка­зу­ва­ти свої тво­ри і розповідати про них
то­му, ко­му за­хо­че, або ж ігнорувати лю­ди­ну, як­що со­ро­мить­ся її
чи во­на їй не подобається.

Це як у великій картинній галереї. ви
мо­же­те вес­ти всі комерційні пе­ре­го­во­ри, але ав­тор зав­ж­ди
по­ви­нен за­ли­ша­ти­ся клю­чо­вою фігурою. І тоді, мож­ли­во, ваш
ма­люк до­бе­ре сма­ку твор­чих професій — що за теперішніх часів ду­же
навіть не­по­га­но.