Розвиток дитини. Що потрібно знати про повільних дітей?

Читать статью на русском языке

От­же, повільність — властивість нервової сис­те­ми, яку не мож­на змінити, а необхідно вра­хо­ву­ва­ти в процесі на­вчан­ня.

Виділимо деякі особливості повільних дітей.

• Швидкість діяльності повільних дітей знач­но ниж­че, ніж у їхніх однолітків.

Швидкість
пись­ма ниж­че май­же в 2 ра­зи, швидкість ви­ко­нан­ня прос­тих рухів —
в 1,6 ра­зи, швидкість вирішення логічних зав­дань — більш ніж в 1,5
ра­зи. От­же те­за «вміє — зна­чить зро­бить швид­ко» неодмінно до цих
дітей. Во­ни мо­жуть все пре­крас­но зна­ти і вміти, од­нак не
всти­га­ти ви­ко­ну­ва­ти.

• У повільних дітей в 2 ра­зи ниж­че про- дуктивність працездатності.

Це означає, що во­ни мо­жуть пра­цю­ва­ти якісно, але повільно, або
швид­ко, але неякісно. Постійні ви­мо­ги вчи­те­ля і батьків збільшити
темп діяльності бук­валь­но штов­ха­ють дітей на зни­жен­ня якості
ро­бо­ти — погіршується по­черк, з’яв­ля­ють­ся по­мил­ки,
не­пра­виль­но вирішуються при­кла­ди і зав­дан­ня, порушується
ефективність чи­тан­ня і т.п.

• Час від сиг­на­лу до дії у марудної ди­ти­ни май­же в два ра­зи дов­ше.

Ця особливість ду­же чітко проявляється при включенні в ро­бо­ту і
перемиканні йо­го на інший вид діяльності. Функціональні особливості
вищої нервової діяльності не до­зво­ля­ють повільній дитині по­ча­ти
пра­цю­ва­ти відразу, їй необхідно якийсь час на те, щоб по­ча­ти
пра­цю­ва­ти. Відвернути цю ди­ти­ну і пе­ре­мкну­ти на інший вид
діяльності та­кож не прос­то.

Важ­ли­во підкреслити, що при
форсуванні швид- кості ви­ко­нан­ня зав­дань ди­ти­ною мож­на до­мог­ти­ся
аб­со­лют­но про­ти­леж­но­го ба­жа­но­му ре­зуль­та­ту — швидкість
замість то­го, щоб змен­ши­ти­ся, на­впа­ки, збільшиться.

• У повільних дітей знач­но дов­ше фор­му­ють­ся нові на­вич­ки.

Ма­буть, то­му так склад­ний для повільних дітей про­цес фор­му­ван­ня всіх на­вчаль­них на­ви­чок і на­сам­пе­ред лис­ти.

Повільні діти за­сво­ю­ють на тре­ти­ну мен­ше інфор- мації в порівнянні з їх однолітками при однаковій інтенсивності її подачі.

А як­що темп збільшується, то ди­ти­на здат­на засвоїти ли­ше
по­ло­ви­ну, а то й мен­ше. Цей факт пояснює чо­му дитині з повільним
тем­пом склад­но вчи­ти­ся в ак­тив­но­го, з швид­кою мо­вою і жес­та­ми
вчи­те­ля.

• При оп­ти­маль­но­му темпі якість і точність ро­бо­ти повільної ди­ти­ни мо­жуть бу­ти ду­же ви­со­ки­ми.

Од­нак, швид­ка стомлюваність є не­спри­ят­ли­вим фак­то­ром для
навчальної діяльності в школі і вдо­ма. Хо­ча це зовсім не означає, що
ро­зу­мо­ва діяльність марудної ди­ти­ни якісно гірше.