Розвиток дитини. Важливі особливості розвитку малюка.

Читать статью на русском языке

Ваш ма­люк вже відсвяткував свій пер­ший день на­род­жен­ня.

У
цьо­му віці він стає ак­тив­ним першовідкривачем, і бать­кам ли­ше
потрібно до­по­мог­ти малюкові, вклю­чив­шись в пізнавальний про­цес.

По­ка­жи та роз­ка­жи

Що но­во­го? При­близ­но в 12-18 місяців ма­лю­ка по­чи­на­ють цікавити
найрізноманітніші пред­ме­ти: він го­то­вий го­ди­на­ми вив­ча­ти
криш­ки від каст­руль­ок, олівці, тю­би­ки з-під кремів.

Але
не­за­ба­ром дитині ста­ють цікаві не тільки фор­ма, колір і смак
предметів, але і їх при­зна­чен­ня, і ма­люк поспішає зі своїми но­ви­ми
іграшками до батьків за роз’яс­нен­ня­ми.

Як ре­а­гу­ва­ти? Не
за­би­рай­те у ма­лю­ка но­вий пред­мет, при­мов­ля­ю­чи, що мис­ка або
щітка для паль­то — не іграшка. Ди­ти­ною рухає цікавість, во­на
відкрита для пізнання світу, а та­ки­ми діями бать­ки ра­но чи пізно
ви­ни­щать у ма­лю­ка при­род­не праг­нен­ня вив­ча­ти незвідане.

Зви­чай­но, як­що пред­мет не­без­печ­ний (дрібні деталі ма­люк мо­же
про­ков­т­ну­ти, рам­ку для фотографій роз­би­ти і порізатися і т. п.),
то вар­то відвернути ува­гу ма­лю­ка і непомітно за­бра­ти. Од­нак,
як­що ди­ти­ну зацікавила «нейтраль­на» річ, кра­ще покажіть малюкові,
як нею ко­рис­ту­ва­ти­ся, дав­ши прості по­яс­нен­ня.

На
прогулянці на­ма­гай­те­ся більше го­во­ри­ти з ма­лю­ком, по­яс­ню­ю­чи
те, що відбувається на­вко­ло. На­прик­лад, ко­ли ма­люк підбере з
землі опа­лий лист, замість криків: «Кинь, це бруд! За­бруд­ниш­ся!»,
Скажіть: «Це лист, який впав з де­ре­ва, ди­ви­ся, який він ве­ли­кий і
жов­тий.

Да­вай йо­го по­кла­де­мо на­зад на зем­лю, бо він
бруд­ний і ти мо­жеш за­бруд­ни­ти­ся». Так ви при­ще­пи­те дитині
розуміння, що не все, що потрапляє під ру­ку, тре­ба ха­па­ти. А з
іншого бо­ку — не відіб’єте праг­нен­ня вив­ча­ти навколишній світ.

Перші друзі

Що но­во­го? На дру­го­му році жит­тя ди­ти­на починає цікавитися
іншими дітьми. У цьо­му віці діти ще не гра­ють ра­зом, во­ни гра­ють
«по­руч», то­му про друж­бу мо­ва по­ки не йде. Про­те за­чат­ки друж­би
вже намічаються, і вміння ди­ти­ни на­ла­год­жу­ва­ти кон­такт з
однолітками ба­га­то в чо­му за­ле­жати­ме від цих пер­ших дослідів
спілкування з дітьми.

Як ре­а­гу­ва­ти? В яс­ла віддавати по­ки
ра­но. Ма­люк бу­де страж­да­ти від роз­лу­ки з матір’ю і ніякого
за­до­во­лен­ня від спілкування з дітьми не отримає. Більше то­го, як­що
ди­ти­ну скрив­дять, во­на ще не змо­же по­сто­я­ти за се­бе або
гра­мот­но за­ла­го­ди­ти конфлікт, а це мо­же роз­ви­ну­ти страх у
ма­лю­ка пе­ред іншими дітьми або по­ро­ди­ти агресію.

Про­те
досвід соціального спілкування дитині необхідний, і в цьо­му віці
ідеальним варіантом ста­не пісочниця. Тут діти під на­гля­дом батьків
вчать­ся спілкуватися, ділитися іграшками, по­сту­па­ти­ся і осво­ю­ють
перші уро­ки спільних ігор. Спілкування за підтримки та керівництві
батьків за­кла­де в дітях необхідні соціальні на­вич­ки, ма­люк не
бо­я­ти­меть­ся за­го­во­ри­ти з іншими дітьми, знай­о­ми­ти­ся, гра­ти,
по­сту­по­во на­вчить­ся зб­ли­жу­ва­ти­ся з людь­ми і дру­жи­ти.

Помічник рос­те!

Що но­во­го? У віці близь­ко ро­ку ма­люк починає пов­то­рю­ва­ти дії
батьків. До­ма­га­ю­чись успіху, ди­ти­на відчуває за­до­во­лен­ня,
си­лу, могутність і ста­вить пе­ред со­бою нові зав­дан­ня.

На­ступ­ним ета­пом ста­не наслідування до­рос­лим у їхній домашній
роботі: ди­ти­на пробує на­го­ду­ва­ти со­ба­ку, по­клас­ти білизну в
праль­ну ма­ши­ну, підмести підлогу і т. д. Ма­люк імітує дії батьків,
до­лу­ча­ю­чись, та­ким чи­ном, до світу до­рос­лих.

Як
ре­а­гу­ва­ти? Найчастіше ма­ми відганяють ма­лю­ка, ко­ли він
намагається до­по­мог­ти по гос­по­дар­ст­ву — своїми нез­граб­ни­ми
спро­ба­ми ди­ти­на скоріше створює додаткові про­бле­ми, ніж надає
до­по­мо­гу.

Але перші по­ри­ви ма­лю­ка з на­дан­ня
до­по­мо­ги в домашній роботі — це ідеальний мо­мент, щоб прив­чи­ти
ди­ти­ну до акуратності і при­ще­пи­ти лю­бов до праці.
Ско­рис­тай­те­ся ним!

Зрозуміло, спо­чат­ку у крих­ти все
бу­де ви­хо­ди­ти невміло, «кри­во і навскіс», бать­кам до­ве­деть­ся
до­по­ма­га­ти ча­ду, ча­сом повністю пе­ре­роб­ля­ю­чи ро­бо­ту за
ма­лю­ком. Але зу­сил­ля варті то­го: після декількох пов­то­рень
ди­ти­на освоїть потрібні на­ви­ки, і ви відчуєте ре­аль­ну до­по­мо­гу.

Так, як­що ви ба­чи­те, що ди­ти­на, наслідує вас, хо­че
про­тер­ти пил або зібрати іграшки в ко­роб­ку, за­охо­чуй­те її,
хваліть і на­ступ­но­го ра­зу самі клич­те на підмогу.

Для
ма­лю­ка при­би­ран­ня — за­хоп­лю­ю­ча гра, і са­ме за­раз йо­го мож­на
з легкістю, в ігровій формі прив­чи­ти до домашньої ро­бо­ти. І тоді
че­рез кілька років вам не до­ве­деть­ся зму­шу­ва­ти ди­ти­ну
при­би­ра­ти за со­бою постіль чи ви­но­си­ти сміття.

Світ мис­тец­т­ва

Що но­во­го? Са­ме час ку­пи­ти пальчикові фар­би, аль­бом для
ма­лю­ван­ня, олівці і крей­ду. Ду­же ско­ро ваш ма­люк спробує
ство­ри­ти «наскальні» ма­люн­ки на шпа­ле­рах і две­рях, то­му
схо­вай­те руч­ки та фло­мас­те­ри подалі від ди­ти­ни і ви­да­вай­те їх
тільки під час домашніх уроків ма­лю­ван­ня.

Як ре­а­гу­ва­ти?
Малюкові ще важ­ко ви­с­лов­лю­ва­ти свої емоції, але жи­во­пис
до­по­мо­же роз­к­ри­ти ду­шев­ний світ, зро­бив­ши йо­го ба­гат­шим і
яскравішим. Спо­чат­ку ма­люн­ки бу­дуть схожі на абсурдні абстракції
постмодерністських художників, але по­сту­по­во по­чнуть на­бу­ва­ти
більш кон­крет­них обрисів.

Ма­лю­ван­ня неймовірно ко­рис­не
за­нят­тя: во­но розвиває дрібну мо­то­ри­ку, координацію рухів,
мис­лен­ня, ува­гу, фантазію, уя­ву і допомагає дитині по­ба­чи­ти світ у
всьо­му розмаїтті барв.

Більш то­го, досвідчений пси­хо­лог
змо­же ви­зна­чи­ти ду­шев­ний стан ма­лю­ка з то­го, які коль­о­ри та
зоб­ра­жен­ня воліє крихітка. То­му ма­лю­ван­ня має зай­ня­ти
особ­ли­ве місце в спис­ку за­нять ди­ти­ни. Навіть при відсутності
ху­дожньо­го та­лан­ту це бу­де вкрай ко­рис­но, то­му бать­ки повинні
на­ма­га­ти­ся з «мо­ло­дих нігтів» при­щеп­лю­ва­ти дитині лю­бов до
жи­во­пи­су.

Ма­люй­те самі, зоб­ра­жу­ю­чи на білому аркуші
рос­ли­ни, тва­рин, лю­дей. По­сту­по­во мож­на за­лу­ча­ти і ма­лю­ка,
да­ю­чи йо­му пов­ну сво­бо­ду дій, а іноді і на­прав­ля­ю­чи ди­тя­чу
руч­ку — обе­реж­но, щоб у ди­ти­ни це не вик­ли­ка­ло про­тес­ту. Років
у 1,5-2 мож­на спро­бу­ва­ти ма­лю­ва­ти за до­по­мо­гою тра­фа­рет­них
заготівок, які потрібно об­во­ди­ти, а потім за­фар­бо­ву­ва­ти.

Го­лов­на умо­ва — до подібних за­нять ніколи не тре­ба
при­му­шу­ва­ти. Як­що малюкові че­рез де­сять хви­лин на­брид­ло
ма­лю­ва­ти — не на­по­ля­гай­те.

Про­яви добро­ти

Що
но­во­го? У віці близь­ко ро­ку діти ще ду­же егоцентричні, їм здається,
що світ кру­тить­ся на­вко­ло них. По­сту­по­во ма­лю­ки по­чи­на­ють
помічати не тільки свої пе­ре­жи­ван­ня, але й емоційні сплес­ки інших
лю­дей. У цей період ди­ти­на вже здат­на на співчуття.

Як
ре­а­гу­ва­ти? Ак­цен­туй­те ува­гу ма­лю­ка на чу­жих по­чут­тях. Як­що
на прогулянці ви по­ба­чи­ли, як впа­ла і за­пла­ка­ла інша ди­ти­на,
скажіть своєму малюкові: «Ой, хлоп­чик впав. Йо­му бо­ля­че! Да­вай
йо­го пожаліємо»Так са­мо ре­а­гуй­те, як­що ма­люк не­на­ро­ком
об­ра­зить до­маш­ню тва­ри­ну.

Діти по-різному про­яв­ля­ють
співчуття: хтось од­ра­зу кидається гла­ди­ти й цілувати потерпілого,
інші більш стримані в прояві емоцій. З ро­ка­ми ма­люк на­вчить­ся
відкрито співпереживати.

Го­лов­не, щоб він ба­чив при­клад
батьків, які щи­ро співчувають чу­жо­му го­рю і зав­ж­ди при­хо­дять на
до­по­мо­гу. Жи­вий при­клад — кра­щий учи­тель, і в ніжному віці це
особ­ли­во ак­ту­аль­но.