Читать статью на русском языке

Ваш ди­ти­на по­ча­ла самостійно пе­ре­су­ва­ти­ся і спілкуватися з іншими людь­ми.

Знай­о­ми­ти
з ос­но­ва­ми без­пе­ки вар­то не тоді, ко­ли ма­люк підросте
настільки, щоб без нянь­ок гра­ти у дворі або хо­ди­ти в шко­лу. Він вже
вміє го­во­ри­ти? По­чи­най­те …

Без­пе­ка в побуті

Са­мим
«ри­зи­ко­вим» ди­тя­чим віком вважається час від на­род­жен­ня і до 4-5
років, ко­ли ма­люк починає ак­тив­но осво­ю­ва­ти навколишній простір.

По­чи­на­ю­чий
по­вза­ти ма­люк мо­же залізти в найнеймовірніші місця. Діти
при­муд­ря­ють­ся про­ва­лю­ва­ти­ся в розкладні ди­ва­ни, за­стря­ва­ти
ліктиками між лан­ка­ми батареї або між пру­та­ми ліжечка, всо­ву­ють
паль­чи­ки в гра­ти хо­ло­диль­ни­ка або на­дя­га­ють на них гай­ки або
дрібні еле­мен­ти іграшок.

Крім то­го, маленькі дослідники
люб­лять все про­бу­ва­ти «на зу­бок». То­му щоб уник­ну­ти
неприємностей кра­ще при­би­ра­ти від ди­ти­ни всі дрібні пред­ме­ти та
іграшки, які лег­ко мо­жуть ви­я­ви­ти­ся у неї в роті і бу­ти
про­ков­т­ну­ти­ми.

Не мож­на недооцінювати можливості ма­лю­ка.
Він мо­же за лічені хви­ли­ни ско­ти­ти­ся з піднесеної поверхні або
спіткнутися об ви­пад­ко­ву пе­реш­ко­ду. Щоб за­хис­ти­ти ди­ти­ну,
по­ста­рай­те­ся по­ста­ви­ти се­бе на її місце. Опустіться навпочіпки і
подивіться на ваш бу­ди­нок очи­ма ди­ти­ни — ви здивуєтеся, як
ба­га­то спо­кус зна­хо­дить­ся в полі її видимості.

З
ди­тинст­ва ви­хо­вуй­те в дітях по­чут­тя са­моз­бе­ре­жен­ня. Не
кажіть прос­то «ні», обов’яз­ко­во по­яс­нюй­те дитині, в чо­му са­ме
полягає не­без­пе­ка.

Ви­ко­рис­то­вуй­те конкретні по­нят­тя: це
гост­ре, га­ря­че, пе­че, ко­леть­ся. Дай­те дитині до­торк­ну­ти­ся до
гарячої чаш­ки з чаєм, пов­то­рив­ши кілька разів, що це га­ря­че.
Лег­ко уколіть її паль­чик гол­кою або шпиль­кою, по­яс­нив­ши, що це
ко­леть­ся. За­хо­вай­те подалі речі, які мо­жуть бу­ти потенційно
не­без­печ­ни­ми для ди­ти­ни та ті, які ви не хо­че­те піддавати
небезпеці по­лом­ки.

За­со­би для чи­щен­ня унітазу, пральні
по­рош­ки, за­со­би для ви­ве­ден­ня плям, клей, оцет, всілякі миючі
за­со­би, за­со­би для знят­тя ла­ку повинні бу­ти надійно заховані.

Як­що
ж ди­ти­на при­муд­ри­ла­ся ви­пи­ти чи з’їсти по­бу­то­ву хімію,
не­гай­но вик­ли­кай­те лікаря, а ще кра­ще — терміново їдьте до
лікарні, не за­був­ши при цьо­му при­хо­пи­ти з со­бою упа­ков­ку від
прий­ня­то­го все­ре­ди­ну про­дук­ту. Так лікарям бу­де лег­ше
розібратися, від чо­го лікувати ма­лень­ко­го вип­ро­бу­ва­ча.

Ще
од­ним ду­же час­тим ви­дом травм, які от­ри­му­ють діти вдо­ма, є
опіки, найчастіше отримані на кухні. То­му будь­те особ­ли­во пильні,
ко­ли ма­люк зна­хо­дить­ся на кухні з ва­ми. Не стійте біля пли­ти з
ди­ти­ною на ру­ках, ко­ли на ній щось готується. Ма­люк мо­же
схо­пи­ти­ся за каст­ру­лю, пе­ре­вер­ну­ти її, а ви навіть не
встиг­не­те зре­а­гу­ва­ти на йо­го дії.

Закриті на балконі ма­ма
чи ба­бу­ся — та­кож до­сить по­ши­ре­на ситуація. То­му ніколи не
ви­ходь­те на бал­кон без мобільного те­ле­фо­ну, та­ким чи­ном ви хо­ча
б змо­же­те вик­ли­ка­ти чоловіка з ро­бо­ти, щоб він вас виз­во­лив.
Але найк­ра­ще для та­ких випадків ма­ти двос­то­рон­ню за­сув­ку. Це ж
стосується і две­рей у ван­ну і туа­лет.

Навіть як­що ви на
се­кун­ду ви­хо­ди­те з квар­ти­ри, зав­ж­ди беріть з со­бою ключі, щоб
не до­ве­ло­ся потім вик­ли­ка­ти рятувальників, щоб во­ни зла­ма­ли
двері.

По­ки ма­люк ма­лий і не ду­же ро­зум­ний, три­май­те
йо­го в сфері своєї видимості. Не за­ли­шай­те ма­лю­ка, навіть мир­но
спля­чо­го, без на­гля­ду. Ніколи не за­ми­кай­те йо­го. Як тільки він
бу­де в змозі розуміти і змо­же за­пам’ято­ву­ва­ти, покажіть йо­му
но­мер Служ­би по­ря­тун­ку чи ту кноп­ку, на яку він за­ко­до­ва­ний.

Знай­ом­ст­во з ву­ли­цею

Сучасні
діти по­чи­на­ють гу­ля­ти без суп­ро­во­ду батьків на­ба­га­то
пізніше, ніж ми самі за часів сво­го ди­тинст­ва. Але го­ту­ва­ти
ди­ти­ну до самостійних «виходів у світ» вар­то заздалегідь. Так,
про­гу­лю­ю­чись ра­зом з ма­лю­ком, обійдіть весь двір і зверніть
ува­гу на найнебезпечніші місця: лю­ки, підвали, го­ри­ща, будівельні
май­дан­чи­ки.

Важ­ли­во не прос­то ска­за­ти: «Сю­ди хо­ди­ти не
мож­на! Це не­без­печ­но!». Потрібно дохідливо по­яс­ни­ти, чо­му са­ме
не мож­на: у люк мож­на впас­ти, двері підвалу мо­же хто-не­будь
за­кри­ти, і тоді ди­ти­на за­ли­шить­ся там в ув’язненні (як­що
ма­лю­ка за­мкну­ли в підвалі, не потрібно кри­ча­ти і пла­ка­ти, кра­ще
з усіх сил сту­ка­ти у двері — так швид­ше хтось почує і прий­де на
до­по­мо­гу).

Ве­ли­ку не­без­пе­ку мо­жуть пред­став­ля­ти і
припарковані біля бу­дин­ку ма­ши­ни. Розкажіть дитині, що автомобіль
мо­же рап­то­во поїхати, і водій не помітить ма­лю­ка, який схо­вав­ся
за ба­гаж­ни­ком. То­му не мож­на бігати і тим більше хо­ва­ти­ся
на­вко­ло ма­шин, а як­що під ма­ши­ну за­ко­тив­ся м’яч, потрібно
звер­ну­ти­ся за до­по­мо­гою до до­рос­лих.

Ву­ли­ця і
гро­мадсь­кий транс­порт — та­кож традиційно місця підвищеної
не­без­пе­ки. По-пер­ше, на вулиці чи в мет­ро лег­ко за­гу­би­ти­ся.
Яко­мо­га раніше малюкові потрібно вив­чи­ти ад­ре­су і те­ле­фон.

Вивчіть
з ди­ти­ною, як її звуть і як звуть її батьків, а та­кож до­маш­ню
ад­ре­су і те­ле­фон. Покажіть їй, як виг­ля­да­ють міліціонери, і
поясніть, що до них мож­на звер­ну­ти­ся за до­по­мо­гою. Як­що
тра­пи­ло­ся так, що ви з ди­ти­ною пересуваєтеся в натовпі, не
до­зво­ляй­те їй три­ма­ти­ся за край вашої сум­ки або одя­гу.

Її
ру­ка зав­ж­ди по­вин­на зна­хо­ди­ти­ся у вашій. До­мов­те­ся з
ма­лю­ком, що у разі як­що він втра­тить вас в натовпі, то за­ли­шить­ся
на то­му ж місці, то­му що ма­ма обов’яз­ко­во по­вер­неть­ся. Як­що
ди­ти­на рап­том опи­ни­лася в ми­на­ю­чо­му поїзді без вас, по
можливості хо­лод­нок­ров­но відлічіть, в яко­му вагоні во­на виїхала, і
біжіть до чер­го­во­го по станції. Зби­ра­ю­чись у місця ве­ли­ко­го
скуп­чен­ня на­ро­ду, одягніть ди­ти­ну в яс­кра­вий одяг, який вам
бу­де най­лег­ше помітити.

Пе­ре­бу­ва­ю­чи в мет­ро, не
за­бу­вай­те про пра­ви­ла поведінки на ескалаторі. Тут ма­лень­ку
ди­ти­ну не мож­на за­ли­ша­ти без ува­ги ні на хви­ли­ну. Поясніть
дитині, що чіпати по­ру­чень зни­зу не мож­на ні в яко­му разі. Як­що
ма­люк взагалі не дістає до верхньо­го йо­го краю, не до­зво­ляй­те
навіть три­ма­ти­ся за ньо­го.

При сходженні з ес­ка­ла­то­ра
три­май­те ди­ти­ну особ­ли­во міцно. На платформі стійте біля стіни, не
підходьте до поїзда, по­ки він не зу­пи­нить­ся. Яко­мо­га раніше, з
пер­ших по­яв на вулиці, вчіть міського ма­лю­ка пра­ви­лам до­рожньо­го
ру­ху. І в цій ситуації все за­ле­жить на­сам­пе­ред від при­кла­ду,
який ви подаєте дитині.

Щоб ма­люк кра­ще орієнтувався у
ву­лич­но­му просторі, по­грай­те з ним в гру: «До­ро­га в ди­тя­чий
сад». Для цьо­го за­про­по­нуй­те йо­му самостійно за­пам’ята­ти
до­ро­гу ту­ди, ку­ди ви ре­гу­ляр­но хо­ди­те. Малюкові бу­де важ­ко
відразу за­пам’ята­ти весь шлях, то­му розділіть відстань на відрізки,
покажіть явні прик­ме­ти кож­но­го. Так са­мо, гра­ю­чи, вчіть ди­ти­ну
пра­ви­лам до­рожньо­го ру­ху.

Спо­чат­ку ви показуєте їй, як
пра­виль­но діяти в за­про­по­но­ва­них об­ста­ви­нах: сто­я­ти, ко­ли
на світлофорі го­рить чер­во­ний, ди­ви­ти­ся наліво, потім на­пра­во і
т. д. Потім вже ди­ти­на показує вам, як потрібно пра­виль­но
пе­ре­хо­ди­ти ву­ли­цю. На­вмис­но помиліться як-не­будь, хай ма­люк
ви­пра­вить вас.

Оставить комментарий

Adblock detector