Читать статью на русском языке

За­над­то детальні інструкції за­ва­жа­ють дітям самостійно відкривати но­ве.

Пси­хо­ло­ги
по­ка­зу­ва­ли дошкільнятам не­з­ви­чай­ну іграшку, у якій бу­ло кілька
функцій — за­леж­но від то­го, ку­ди ди­ти­на на­тис­ка­ла, лу­нав
писк, спа­ла­ху­ва­ла лам­поч­ка, зву­ча­ли музичні но­ти…

Од­ним
дітям до­клад­но по­яс­ню­ва­ли, як зму­си­ти іграшку пи­ща­ти (не
зга­ду­ю­чи про інші її властивості). У другій групі пси­хо­лог
пе­ре­ри­вав демонстрацію на са­мо­му цікавому місці, на­че рап­то­во
зга­дав про термінові справі.

У третій на очах у дітей він сам з
по­ди­вом відкривав можливості іграшки. І нарешті, в четвер- тій групі
да­ва­ли самостійно по­знай­о­ми­ти­ся з нею. Потім всіх дітей
за­ли­ша­ли з іграшкою наодинці. Ре­зуль­тат: най­мен­ше гра­ли з нею
ті, ко­го знай­о­ми­ли з іграшкою пер­шим, традиційним спо­со­бом.

При­чо­му
більшість дітей навіть не на­ма­га­ли­ся дослідити її. Реш­та гра­ли­ся
з іграшкою дов­ше і зна­хо­ди­ли в неї додаткові функції.

Так-так,
навіть у «самостійній» групі, де дітям взагалі нічого не по­ка­зу­ва­ли
і не по­яс­ню­ва­ли! «Ко­ли ди­ти­на впев­не­на, що бать­ки або
вчи­тель вже все їм розповіли, у них навіть не виникає ідеї досліджувати
далі», — резюмує ав­тор дослідже- ння, пси­хо­лог Ло­ра Шульц (Laura
Schulz).

Ре­зуль­та­ти дослідження психологів
Мас­са­чу­сетсь­ко­го технологічного інституту (США) опубліковані в
журналі Cognition, 2011, vol. 120 (3).

Оставить комментарий

Adblock
detector