Читать статью на русском языке

Більше 5% школярів страждають від нездатності до навчання, яка проявляється в труднощі сприйняття усного мовлення та писання.

Таким дітям зазвичай ставлять діагноз «затримка психомовного розвитку» або дислексія.

Дислексія — наслідок порушень кровообігу головного мозку. Труднощі в читанні можуть виникати і з інших причин, таких як, наприклад, невралгічні дефекти зору і слуху.

Незважаючи на те, що дислексія це результат невралгічних особливостей людини, вона не вважається психічною хворобою і може бути діагностована у людей з різним рівнем інтелекту.

Читання і письмо має велику значущість в сучасному суспільстві.

Той, хто здатний сприймати і обробляти інформаційний потік швидко і ефективно, знаходиться в явному виграші.

Тому особливо важливо вчасно розпізнати дислексию або передумови до неї.

Існує кілька різновидів психомовних розладів:

  • Дисфонезія — коли дитині важко сприймати слова на слух.
  • Дисейдезія — коли дитині складно візуально розпізнавати написане, а отже важко читати.
  • Диснемкінезія — діти з таким діагнозом відчувають великі рухові труднощі, особливо в написанні від руки.

Діагноз, безумовно, може поставити тільки професіонал.

Батькам варто знати, які саме ознаки можуть викликати підозру. Ми рекомендуємо вам відвідати фахівця з метою діагностики, якщо дитина:

  • під час виконання письмових і мовних завдань занадто швидко втомлюється;
  • при читанні пропускає деякі слова;
  • занадто близько підносить книгу до очей, прикриває або закриває очі коли читає;
  • відчуває під час читання або після головний біль;
  • похитує головою вперед-назад;
  • часто тре очі під час читання/написання;
  • відчуває труднощі в запам’ятовуванні, ідентифікації та відтворення основних геометричних фігур;
  • пише літери та слова задом наперед;
  • ухиляється від виконання мовних і письмових завдань;
  • погано читає;
  • має дуже нерозбірливий почерк.

Оптимально з самого початку повністю обстежити дитину — проконсультуватися з психологом, невропатологом, логопедом-дефектологом, психіатром і обов’язково провести томографію і ультразвукову діагностику головного мозку.

Тільки тоді можна ставити остаточний діагноз і в залежності від форми розладів і ступеня занедбаності призначати індивідуальний курс лікування.

Більшість дітей обходиться тільки корекційною терапією. Медикаментозне втручання можливо тільки при важких формах дислексії, яка спостерігається у дитини в комплексі з іншими психічними захворюваннями, такими як ДЦП, аутизм та ін.

Підготувала: Юлія Малкова

Оставить комментарий

Adblock detector