Школа. Від 2 до 5% дітей бояться ходити в школу.

Страх перед школою можуть відчувати діти різного віку, які встигають і відстають.

Але школа — це не тільки місце, де дитина вчиться: допоможіть їй відчувати себе вільніше у відносинах з однолітками.

Від 2 до 5% дітей бояться ходити в школу*. У деяких з них страх настільки великий, що вони перестають справлятися зі своєю тривогою. Одні починають вередувати і без приводу сваряться з батьками, братами і сестрами, в інших з’являються головний біль, нудота і блювота, порушується сон.

Деякі хлопчики і дівчатка, особливо в початкових класах, зізнаються, що бачать школу у страшних снах і хотіли б вчитися вдома. Дитина може боятися суворої вчительки або того, що її не пустять в туалет, що вона не зможе вирішити контрольну…

Серед різних причин дитячих страхів школи є дві, які батьки рідко сприймають всерйоз. Насамперед, дорослі недооцінюють важливість для дитини відносин з однокласниками. Нерідко страх школи означає саме страх колективу, невміння зайняти комфортне для себе місце в класі.

Багато дітей не вміють дружити і вирішувати конфлікти. Навіть якщо у малюка є приятель в близькому оточенні, в школі він може відчувати себе дуже самотньою і щодня боятися насмішок однокласників, їх гумору, ігор. Якщо до того ж у нього не склалися відносини з учителем, ситуація стає дійсно нестерпною.

Обговоріть проблему з іншими батьками, щоб зрозуміти, чи унікальні переживання вашої дитини. Постежте за її спілкуванням з іншими дітьми, створіть ситуацію, яка зблизить її з однокласниками, — наприклад, задайте місце і час для їх зустрічей у вас вдома, організуйте спільний похід в кіно на вихідні.

Вчіть дитину навичкам спілкування і обов’язково говоріть з нею про її почуття, про те, що переживаєте ви й інші люди. Серед тих, хто буквально змушує себе ходити в школу, чимало дітей, чиї батьки часто говорять про хороші оцінки, високі досягнення.

Для дітей суворих, батьків, що тиснуть, стає нестерпним будь-яка власна помилка. Вони постійно відчувають свою нікчемність, неуспішність і можуть замкнутися або, навпаки, поводитися зухвало, скандалити, брехати. Батькам непросто відчути, де проходить межа між вихованням і тиском на дитину.

Запитайте себе: допускаю я, що мій син або дочка — інша людина, у якого є свої переваги і право помилятися? Що трапиться, якщо в щоденнику з’явиться трійка? І ще: цікавлячись шкільним життям, частіше запитуйте дитину про радісне, про те, що здивувало її сьогодні, розсмішило, принесло задоволення.

* Zeitschrift fuer Jugendschutz und Erziehung. 2008, bd. 3.