Читать статью на русском языке

Щоб відповісти на це запитання, варто звернутися до історії.

Традиційно, ще до революції главою сім’ї вважався чоловік, який повністю утримував сім’ю, забезпечуючи її всім необхідним. Його слово було законом. Він не тільки вирішував, де і як виховуватися, навчатися, відпочивати дитині, а й відповідав за своє рішення матеріально і морально.

Саме від чоловіка завжди виходила логіка і здоровий глузд у прийнятті рішення. Жінка ж, традиційно, як носій абсолютно протилежних рис характеру, давала дітям душевне тепло і зігрівала їх любов’ю. Саме ці дві іпостасі лежали в основі благополучної сім’ї і нормального виховання дітей.

Після революції життя стало більш напруженим, чоловіки більше перебували на роботі, але як і раніше могли стукнути кулаком по столу, заявивши: «Я — голова сім’ї.» Однак насправді вони вже втратили свій вплив на дитину, тому що втратили спілкування з нею.

У сучасних чоловіків інша проблема — вони вже не хочуть приймати рішень, щоб не відповідати за них. Це пояснюється незрілістю батьків, їх неготовністю до сімейного життя, та й просто лінню.

Нерідко батько не хоче брати участь у вихованні дитини, особливо, якщо він не планував її народження. Однією з проблем є і те, що в пошуках хліба насущного чоловіки проводять поза домом занадто багато часу. А жінка користуючись наданою їй роллю повновладною виховательки, часом переоцінює свої педагогічні здібності.

Відсутність батьків у сучасних сім’ях, навіть при їх офіційній присутності, створює великі психологічні труднощі в розвитку дітей.

Чоловік, з притаманними тільки йому судженнями, поглядом на життя, обов’язково повинен спілкуватися з дитиною, виховуючи в ньому сміливість, твердість, принциповість і вміння постояти за себе. Спілкування дитини з батьком потрібно обов’язково заохочувати.

На жаль, дітей у школі виховують, в основному, педагоги-жінки, а вдома, частіше за все, турботлива мати. Звідси і нерішучість, інфантильність, невпевненість у дітей що виросли, які дуже заважають їм у побудові власної кар’єри і власного життєвого шляху.

Тому жінкам можна дати одну єдину пораду: не бороніть спілкуванню дитини з батьком, навіть якщо сім’я розпалася і ви не бачите користі цього спілкування.

А чоловіки повинні розуміти, що дитина виросте щасливою, якщо навчиться самостійності, відповідальності, які їй потрібно прищеплювати, тобто мати самим і ділитися з дитиною.

Ніякі дорогі подарунки, модний одяг і суперсучасна техніка не виховають у дитини принциповості, терпимості і цілеспрямованності. Тільки мудре спілкування з дитиною, в результаті якого вона отримує відповіді на найпотаємніші питання, може виховати з неї самодостатню людину.

Батько при цьому повинен бути обов’язковим і абсолютним авторитетом, інакше всі його слова будуть ставитися під сумнів і не підуть на користь.

Створіть сім’ю, де головними є традиційні людські цінності — чесність, доброта, співчуття, щирість, шляхетність, тяга до знань і дитина сприйме їх як щось само собою зрозуміле.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована