Читать статью на русском языке

Ні, сором’язливість — не вроджена риса характеру. У неї завжди є причини, і від неї можна звільнитися.

Спробуємо розібратися з упередженнями, які змушують страждати багатьох дітей… і дорослих. „Соромливий», як і „лінивий», „роздратований», „нервовий», — це одне з багатьох слів, які ми говоримо своїм дітям щодня, вважаючи їх невинними характеристиками, які всього лишевідображають поведінку дитини. І важко повірити, що діти сприймають їх інакше.

Для них наші слова — немов діагноз, з яким не посперечаєшся, тому дитина починає сприймати (подібно кольору ока або волосся) сором’язливість як невід’ємну й не кращу частину своєї натури.

Від гучної (запальної, забіякуватої) дитини батьки чекають, що вона зміниться, „перестане бути такою». А від сором’язливого — що ця якість стане всього лише менш помітною(„ну зроби над собою зусилля, підійди до діток»; „привітайся з тьотьою»). Адже в глибині душі вони переконані, що сором’язливість не можна подолати повністю.

Така (не завжди усвідомлена) переконаність батьків давить на дитину тяжким вантажем ще й тому, що дорослі нерідко починають ставитися до нього так, начебто він нездоровий.

Вони стають його поводирями й управляють всіма подіями його життя так, що він почуває себе ще більш непевно й ще більше боїться контакту з іншими людьми. Батьки захищають дитину від переживання тривоги й страху спілкування.

Але тимчасове полегшення дорого йому обійдеться. Тому що поблажливість батьків він сприймає, як доказ того, що дорослі так само, як і він сам, вважають його страхи тими, які не можна перемогти. Батьки поводяться так, начебто дитина хвора або в неї якесь каліцтво, яке заважає йому вести нормальний спосіб життя і він ідентифіцирує із цим образом себе.

У результаті він почуває себе усе більш беззбройним перед «обличчям» життєвих труднощів, впевнюючись у думці про небезпеку навколишнього світу: «Вони не відпускають мене від себе — виходить, вони знають, що ззовні дійсно небезпечно.

Основні ідеї

  • Говорити дитині, що він сором’язливий, не необразливо. Цей ярлик може переслідувати його все життя.

  • Сором’язливість — не хвороба. У ній задіяні занижений образ себе й образ іншого, який представля- ется небезпечним.

  • Батьки повинні надати дітям практичне керівництво для життя в суспільстві, щоб допомогти їм не боятися цього життя.



Оставить комментарий