Читать статью на русском языке

Якщо учень не може виконати якесь завдання або робить у ньому помилку, у його організмі відбувається зниження рівня дофамина.

Мозок випробовує розчарування: він вирішився зробити дію й чекав гарних результатів. Тому що очікування не виправдовується, винагороди за цю працю мозок не одержує. На організм це діє як покарання.

Якщо, приміром , дитина дві години підряд займається перекладом з латині, шукає кожне слово в словнику, ламає голову над текстом, і в результаті одержує речення на шести рядках з книги «Записки про Гальську війну», дитина вважає, що ця робота коштувала прикладених зусиль.

Однак викладач латині, за велику кількість лексичних і граматичних помилок ставить йому «трійку». Обсяг хімічних процесів, що відбуваються в головному мозку школяра за рахунок роботи дофаміну, починає скорочуватися. Через падіння рівня дофаміна дитина почуває себе покараною.

Якщо такі розчарування в дитини відбуваються часто, його мотивація до навчання по даному предмету знижується. У такому випадку їй потрібна підтримка, інакше вона втратить шанс поліпшити свою успішність по даному предмету.

Коли під час навчання ми відчуваємо відчуття щастя?

Коли щось виходить краще, чим ми очікували. Найкраще вчаться ті, хто в ході навчання застосовує невеликі зусилля й потім з успіхом приходять до своєї мети. Дофамін є гарним змащенням для транспортування інформації з короткочасної в довгочасну пам’ять.

Якби учень за свій переклад з латині одержав «п’ять», він відчув би виплеск дофаміну, та нові слова й граматичні конструкції краще б засвоїлися в його мозку. Успіх мотивує й дозволяє краще зберігати вивчений матеріал.

«Похвала дає набагато більш сильну мотивацію, чим осудження», — визнавав навіть строгий німецький філософ Ницше.

Оставить комментарий