Читать статью на русском языке

Від батьків, звичайно, залежить багато чого, насамперед — самооцінка дитини і її самосприйняття.

Саме від близьких людей дитина довідається про те, яке у неї: гарне волосся, розумні очі, спритні руки… У відповідь на захоплення «Яка ти в мене красуня!», «Який ти в мене сміливий!» у дітей виробляється відчуття самоцінності (незалежно від об’єктивних даних).

Напроти, недолік уваги до дитини (тим паче холодність близьких) підриває її впевненість у собі, робить її вразливою. Крім того, коли дорослі самі страждають від комплексів, вони можуть мимоволі передати незадоволення собою дітям.

Найчастіше вони ускладнюють справу, даючи дитині характеристику, породжену уявою про власну недосконалість («Він увесь у мене, такий же соромливий»), або прагнучи робити все, щоб він не успадкував їх «недоліки» (наприклад, садять на дієту).

Але чим старше стає дитина, тим більш важливою для неї являється думка однолітків: уява про себе підлітка, може сильно змінитися під впливом оцінки його компанії, а також молодіжної моди. Тому так важливо з раннього дитинства звертати увагу дітей на те, що всі люди — різні.

Ми по-різному виглядаємо, по-своєму мислимо й любимо не одне й те ж саме . Уява про це допоможе в потрібний момент витримати погляди інших людей, критично сприйняти чужу думку й зберігати віру в себе.

Всi статтi про ВИХОВАННЯ ДИТИНИ

Оставить комментарий