Виховання дитини. Розлучення: воля чи…?

Після розлучення вам доведеться ще більше займатися дітьми, а не собою.

А між тим розлучення забирає один-два роки, щоб ви могли відновитися психологічно, встати на ноги, адаптуватися до нової ситуації. Оскільки про відносини в нас говорити не прийнято, то і розлучення перетворюється в сутичку, де все вирішується силою.

Всупереч вашому уявленню про справедливе розлучення, батько дітей може не тільки не допомагати матеріально, але і не брати участь у вихованні. Тільки 44,1% батьків, які розлучилися менше 5 років назад, часто зустрічаються зі своїми дітьми.

Далі цифри йдуть на зниження: якщо після розлучення минуло 5-9 років, то часто бачити дітей хочуть тільки 31,9% батьків. Якщо минуло більше 10 років — всього 24,5% опитаних батьків. Частка ж тих, хто зустрічається з дітьми рідко, підвищується відповідно з 43,7 до 54,5%, а тих, хто не зустрічається ніколи, — з 1,2% відразу після розлучення до 17,2% після 10 років.

Звичайно, на частоті зустрічей батьків і їх дітей після розлучення позначаються різні розбіжності між подружжям. При наявності розбіжностей 17% батьків після розлучення ніколи не бачать своїх дітей. Іноді діти, підростаючи, виправляють помилки батьків. Але це лише в тому випадку, якщо батьки самі хочуть зберегти стосунки з дітьми і виховати їх. А опитування показують, що лише половина батьків, що не мають контактів із дітьми, засмучені таким станом.

Таким чином, тільки третина батьків, якщо судити за їхніми власними оцінками, досить часто бачать своїх дітей і можуть в якійсь мірі займатися їхнім вихованням.

Однак відповіді жінок на те ж питання суттєво відрізняються від відповідей чоловіків: вони в два рази частіше говорять про відсутність яких-небудь стосунків між батьком і дітьми (34,9% проти 17,2%), співвідношення не змінюється, навіть якщо подружжя живе в одному місті (26,3 проти 11,7%).

Тобто, наші чоловіки схильні перебільшувати свою участь у вихованні дітей після розлучення, у той час як воно обмежується аліментами. Теоретично вони визнають за собою зобов’язання, але на практиці знаходять багато приводів ухилятися, переводячи усі стрілки на дружину: сама винна, не треба було розлучатися.

Автор: Ольга Маховська *

* Матеріал взято з книги «Про що говорити з дитиною?», «Видавництво Астрель», 2008.