Виховання дитини. Дещо про дитячу тривожність.

Що спільного між двієчником, який панічно боїться вийти до дошки, і відмінником, який страждає шкірною алергією?

Між хуліганом, який грубить вчителю і б’є однокласників, і боязким і невпевненим у собі трієчником? Тим неспокійним, дратівливим, нервовим з будь-якого приводу малюком і його сусідом по парті, якого нічого не цікавить, на якого не діють ні окрики, ні двійки?

В основі всіх цих проявів поводження знаходяться загальні механізми, один з яких — тривога. Тривожні очікування характеризуються очікуванням невизначеної загрози, небезпеки. На відміну від емоції страху, тривога не має певного джерела, це страх «невідомо чого». Зазвичай розрізняють тривогу як стан і тривожність як рису особистості. Тривога як стан властива всім нам.

Певний рівень тривожності необхідний для мобілізації емоційних, інтелектуальних і вольових ресурсів людини. Ця кількість тривоги у кожного своя і залежить вона від індивідуальних особливостей людини. Головне, щоб тривожність не стала особистою характеристикою дитини.

Такі люди постійно невпевнені в собі і в своїх рішеннях. Вони постійно очікують неприємностей, вони емоційно нестабільні й недовірливі.

А це вже початок розвитку неврозу. Причиною виникнення тривоги є внутрішній конфлікт дитини, якийсь розлад з собою, суперечливі прагнення і бажання. Звідки береться цей внутрішній конфлікт? Мама забороняє те, що дозволяє бабуся, чи тато дозволяє те, що забороняє мама.

В основі внутрішнього конфлікту лежить конфлікт зовнішній — між батьками, між родиною та школою, між дорослими і однолітками. Звичайно, зовсім не кожна дитина стає тривожною, якщо мама і бабуся виховують її по-різному. Тільки коли дитина бере близько до серця обидві сторони, які конфліктують, коли вони стають частиною її емоційного світу, створюються всі умови для тривоги.

Дитина намагається не засмучувати ні маму, ні бабусю одночасно. Іноді такий конфлікт може бути обумовлений завищеними вимогами до дитини.

Звідси, наприклад, береться «комплекс відмінника», коли сім’я оголошує дитині, що вона зобов’язана бути відмінником, і ніяк не інакше. Така дитина буде відповідальною, вимогливою до себе, однак орієнтуватися вона буде не на радість від процесу пізнання, а на оцінки.

Вона буде добре вчитися щоб її любили, хвалили дорослі, які — неважливо. Буває, що батьки нав’язують дитині свої інтереси, хочуть, щоб вона реалізувала те, що вони самі не змогли зробити, наприклад, закінчила музичну або балетну школу. Участь дитини у справах, які її не цікавлять, ставлять її в ситуацію неуспіху, а значить — підвищеної тривожності.

Що ж робити, якщо у малюка підвищена тривожність?

• Зверніть увагу на емоційний стан дитини,
• Хваліть її і кажіть їй що ви її любите,
• Перегляньте свою систему вимог до дитини — можливо, вона дуже завищена,
• Якщо у вашій родині трапляються конфлікти, вони теж можуть бути причиною тривоги. Налагоджуйте сімейні відносини.

Автор: Н.В. Чуб