Читать статью на русском языке

У виховання дитини вольові батьки вкладають багато сил. Але все добре в міру.

Можливо, вони занадто захопилися теоріями виховання, занадто перевантажені хатньою роботою або кар’єрою, але до справжніх потреб малюка вони, на жаль, глухі.

В голові у таких батьків є тверда схема: як буде правильно, як неправильно. І, виховуючи малюка, вони звіряються тільки з нею. Найчастіше батьки нав’язують малюкові свій спосіб дії, начисто позбавляючи дитину ініціативи.

Як може, вона захищається: звідси й капризи і непослух. Так дитина може прийти до сумного висновку: мене не розуміють. А значить, і на підтримку та допомогу розраховувати не варто. І, рятуючись від нових розчарувань, починає вести себе так, ніби їй байдуже, тут батьки чи ні.

Такі малюки здаються вкрай самостійними, легко йдуть до незнайомих людей, сміливо досліджують великий незнайомий світ, не озираючись на батьків. Оточуючі хвалять їх: «Дивись який сміливий!» Але справа тут не в сміливості. За зовнішньою самостійністю ховається розчарування і недовіра. Малюкові здається, що за спиною немає «захисної стіни», і втрачати йому нічого.

Вольовим батькам, щоб зрозуміти свою дитину, важливо згадати своє дитинство: як їм самим заважали постійні окрики та поради. У дитини є свої потреби і інтереси, і вони відрізняються від батьківських. Важливо враховувати це, і будувати стосунки виходячи з цього. Тоді між дитиною та батьками встановляться довірчі відносини.

Автори: Зоряна і Ніна Некрасови

Оставить комментарий

Adblock detector