Як слід ставитися до того, що дитина весь час розмовляє з іграшкою? Здається, що іграшка для нього важливіша за живих друзів …

У житті дитини є період, коли вона вже досить самостійна, щоб «відірватися» від мами, але ще боязка для виходу у велике життя. Як кораблик в тихій бухті — вже не біля причалу, але ще не в морі. Дитина потребує «тренувальну базу» комунікацій, що дає інший, відмінний від маминого, досвід.

Саме нею іноді стає м’яка іграшка, якій малюк довіряє таємниці, на яку виливаються напади то люті, то турботи. Все, що згодом буде призначено іншим людям, на перших порах отримує плюшевий ведмедик (єнот, собачка) …

Поважайте іграшкового друга дитини — він не раз допоможе і вам у важкій ситуації з дитиною. Ви можете «попросити» ведмежа укласти вашого малюка спати. Або «домовитися» з ним про сніданок удвох. Або допомогти випити гіркі ліки. Дитина для того й вибирає собі плюшевого друга, щоб мати підтримку на шляху до самостійності.

Років через два необхідність у цій підтримці пройде, але залишиться ніжність до старої плюшевої іграшки, яку дитина, можливо, пронесе в душі через багато років.

Однак не «завалюйте» малюка купою м’яких іграшок (справжніх друзів не буває багато) і не замінюйте іграшки за своїм вибором: позбавляти друга — це жорстоко.

Автор: Ганна Кравцова

Оставить комментарий