Виховання дитини. Дитяче право на егоїзм.

Близнюки самі того не чекаючи, потрапляють у дивовижне положення, в якому є і свої переваги, і свої недоліки.

З одного боку, це здорово — завжди мати компанію іншої дитини, ніколи не залишатися на самоті, особливо коли діти ще маленькі.

З іншого боку, якщо згадувати як розвиваються відносини малюка з мамою і татом, стають одразу очевидними і недоліки.

У звичайній ситуації відразу після народження немовля будує з мамою відносини, засновані на його винятковій важливості та значущості для матері.

У нашому суспільстві цінується здатність співчувати іншій людині, здатність «стати на місце» іншого, вислуховувати та розуміти його точку зору. Досвід показує, що цю здатність діти засвоюють в процесі розвитку, після етапу абсолютного егоїзму і безроздільної уваги мами.

Якщо у дитини не було можливості в перші місяці життя спостерігати, як мама підкоряється її вимогам, як вона дбає про її власні потреби та співчуває , дитині буде важко самій освоїти ці вміння і спрямувати їх на іншу людину.

Коли діти народжуються по черзі, у кожного з них є достатньо часу, щоб переживати первинний егоїзм, а потім зрозуміти право матері та інших людей на особисті інтереси.

Однак якщо народжуються близнюки, то два немовляти одночасно потребують того, щоб безроздільно володіти материнською увагою!

У матері близнят є не легке завдання — їй потрібно навчитися повністю віддавати себе одночасно двом малюкам.

Це здається практично нездійсненним — їй все одно доведеться брати малюків по черзі, щоб погодувати, переповити або викупати. Чи означає це, що малюки приречені на ревнощі і брак уваги, а мама на постійну втому в прагненні бути справедливою і все давати дітям порівну?

Зовсім ні. Мама допомагає дітям повноцінно переживати звичайне почуття дитячого егоїзму не тоді, коли дає їм все порівну, а тоді, коли веде себе з кожним з них так, як ніби дитина єдина.

Якщо мама розуміє, що у дітей різні темпераменти, і спілкується з кожним з них як з окремою особистістю, то в кожного малюка з часом сформуються індивідуальні риси характеру, а значить, і свої індивідуальні відносини з усіма членами сім’ї, включаючи брата чи сестру.

Іноді дорослі підкреслюють схожість близнюків. Дітей однаково одягають, постійно порівнюють один з одним і навіть називають узагальнюючи — наші близнюки.

Корисність такого підходу можна оскаржити, адже штучна надмірна близькість близнят може призвести як до шаленого суперництва, так і до повного злиття з братом чи сестрою.

Психологи вважають, що головною складністю у вихованні близнят є питання про їх особистість, про повагу, про визнання. Адже у кожного з малюків свій життєвий шлях, кожному належить знайти свою пару та створити сім’ю.

Автор: Ганна Кравцова