Якщо ви не живете в безлюдній пустелі, тайзі чи на Північному полюсі, то ви обов’язково буваєте в громадських місцях.

Ці місця повсюдно: ліфт, транспорт, магазини, кінотеатри, лікарні … Навіть якщо ви не дуже товариська людина, то проживання в мегаполісі неможливо без постійних взаємодій з випадковими перехожими. Але ось як це відбувається?

Відкриваються в офісному приміщенні дверні стулки ліфта, і не дочекавшись, щоб хтось з пасажирів там вийшов, черговий охочий проїхати заходить всередину. Дивно, але як правило, особи цих людей висловлюють завжди одне і теж: «А що таке?».

Або інший з прикладів. Входить молодий чоловік у Макдональдс, а в цей же момент йому назустріч жінка. Вона виходить з приміщення. Хто кого пропустить? Найчастіше спрацьовує принцип: хто сильніший, той і правий.

А й справді: як бути в подібних ситуаціях? Хтось скаже: а що тут незрозумілого? Спочатку випустити з приміщення, а потім у приміщення, що звільнилося увійти самому. Але це з розряду логічного мислення. А логікою, виявляється, володіють у нас не багато.

Про правила поведінки в громадських місцях знають також і люди, мають уявлення про етикет. Можливо, цьому їх навчили в сім’ї виховані батьки, а можливо, їм дуже пощастило і вони отримали базовий курс етикету, завдяки своєму класному керівнику на уроках позакласної роботи.

Багато хто зараз має можливість подорожувати по світу. Помітили, напевно, що у всіх європейських країнах, заходячи в приміщення, люди вітаються з присутніми, а йдучи — прощаються. Так завжди було і у нас.

Ось тільки з часів Жовтневої революції чомусь багато правил пристойності і ввічливості почали викорінятися, як пережитки буржуазії. І тут знову спрацьовує принцип логіки — який пережиток буржуазії можна побачити у цьому, щоб привітатися, заходячи в приміщення? У селах України і до цього дня вітаються з усіма, кого зустрічають по дорозі: «Доброго здоров’я!». Йдучи, кажуть: «Хай щастить!»

А ось ще одна сцена про вихованість.

У вагон метро на черговій зупинці заходить літня пара — дідусь і бабуся. Ледве стоять. Так як ніхто з тих, чоловіків не піднявся, їм поступилася місцем молода дівчина. Пара сіла, не подякувавши, а вже через хвилину на весь голос стала обговорювати зовнішній вигляд тієї самої дівчини, яка проявила до їхнього віку повагу.

Обговорення було до такої міри хамським, що дівчина не витримала і насварила невдячних літніх пасажирів з такою ж гучністю на весь вагон. Так що тепер ні напис на склі в метро, що закликає поступатися місця літнім людям, ні вихованість довго не зможуть переконати цю дівчину і присутніх при тій сцені пасажирів бути ввічливими по відношенню до літніх людей. Виявляється, бути ввічливим і вихованим може бути небезпечно.

Часом ми потрапляємо в ситуації, коли відчуваємо досаду від пропуску в пізнанні правил етикету. І тоді виникає бажання запитати про це у фахівця, залізти в інтернет або хоча б купити книгу. Благо, нині літератури, що висвітлює правила хорошого тону, на книжковому ринку чимало.

І етикет для хлопчиків, і окремо для дівчаток, і офісний етикет, і т.д. Потрапляючи в нестандартні ситуації, часом замислюєшся, що треба б знати те й те, а ще краще — навчити премудростям етикету і свою дитину. Чим більше буде приділено уваги у вихованні ввічливості у підростаючого покоління, тим приємніше буде нам усім взаємодіяти в нашому світі взаємин.



Оставить комментарий

Adblock detector