Нещодавно в ужиток психологів ввійшло поняття «соціальний інтелект».

Мова йде про вміння ефективно взаємодіяти з оточуючими, враховуючи не тільки свої, але і їхні інтереси. Люди з розвиненим соціальним інтелектом — командні гравці.

Якщо говорити про інтелект, то багато батьків на сьогоднішній день стурбовані розвитком високого IQ у своєї дитини. Проте в житті, як ми знаємо, найрозумніші — не завжди самі щасливі. Адже дуже великий внесок у наше емоційне благополуччя вносить вміння гармонійно вибудовувати відносини з оточуючими людьми.

Що ж, давайте виховувати командних гравців! Однак спочатку розберемося, хто вони такі. Людина команди тримає свої мізки включеними — вона постійно вибирає тактику і співвідносить її зі своїми стратегічними цілями. Такі люди здатні комбінувати свої інтереси з інтересами інших. Вони не йдуть до своїх цілей холодно й розважливо, а озираючись навколо. Така людина буде турбуватися про розвиток і просування свого оточення не менше, ніж про своє.

Тато-командний гравець — прекрасний сім’янин, любить возитися на кухні, а по вихідних ганяє у футбол з міцними хлопцями, які і в підмітки йому не годяться ні за рівнем інтелекту, ні за соціальним станом.

Природність і спонтанність, щирість і чутливість ніколи не дозволять таким людям рубати з плеча і ставити свої принципи вище переживань інших людей. «Треба задумати. Треба запитати інших. Треба придумати щось нетипове »- говорять вони своїм дітям, запрошуючи їх уважно вивчити це життя.

Загалом-то, спеціально вчити дитину бути командним гравцем необов’язково за умови, що батьки самі так живуть. Батькам-командним гравцям і в голову не прийде робити з дитини «кумира сім’ї», під яку всі підлаштовуються. Безумовно, її інтереси поважаються та враховуються, проте співвідносяться і з інтересами інших членів сім’ї. Наприклад, якщо тато втомився після роботи і у нього болить голова, то він м’яко відмовить вимогам сина пограти у футбол. При цьому, однак, він цілком може піти на компроміс, і домовитися провести «матч століття» на вихідні, у зручний для всіх час. І син, хоча може і похникати, але не стане наполягати на своєму. Тому що тата він любить, і піклується про його самопочуття.

Про сім’ю командних гравців можна говорити багато, але варто, мабуть, відзначити головне: любов і взаємоповага в ній не підміняються ні подарунками, ні зайвою суворістю і повчаннями.

Підготувала: Дарина Рахубовська

Оставить комментарий

Adblock detector