Виховання дітей. Чи потрібна маленькій людині свобода? Дитина Iнфо — журнал для батьків.

Проблема режиму, по суті, є складовою частиною більш глобальної проблеми: чи потрібна маленькій людині свобода?

Мабуть, мало знайдеться питань з виховання, із-за яких виникало стільки суперечок, як з питання про режим дня. З тих давніх часів, коли виникла сама ідея про необхідність виховувати підростаюче покоління, думки розділилися на полярні: одні вважали режим основним чинником збереження здоров’я, інші — утиском свободи особистості. Причому обидві позиції до цих пір підкріплюються вагомими аргументами.

1. Сувора

Найбільш жорстка позиція полягає в тому, що практично з перших днів життя немовля повинне звикнути до встановленого мамою часу годування, сну, неспання. Так, наприклад, якийсь час назад вважалося, що дитину потрібно годувати через кожні три години, не раніше і не пізніше, інакше дитину можна розпестити.

Відомий педагог Бенджамін Спок також вважав, що малюка, який плаче в ліжечку не варто навіть брати на руки протягом 20-30 хвилин якраз для того, щоб він не звикав до рук і не був розпещений. Які ж сталеві нерви повинні бути у батьків, щоб півгодини слухати плач дитини!

Сучасні дослідження показують, що приблизно до півроку у дитини формується «об’єкт прихильності», тобто вибудовуються відносини особливої довіри з людиною, що доглядає за дитиною, граюється і спілкується з нею. Для більшості дітей це, звичайно, мама.

Однак відчуття захищеності і довіри зовсім не гарантовано виникає у кожного малюка: якщо мама зовсім не реагує на потреби свого дитяти, сліпо слідує виховній системі (наприклад, не підходить до ліжечка, коли дитина кличе її), вона або стає пасивною, або, навпаки, безперервно плаче, відчуваючи тривогу.

Захисники режиму побоюються не тільки того, що дитина стане тираном, — є й більш серйозні аргументи. Наприклад, прихильники денного розпорядку вважають: він дисциплінує дітей, підвищує їх працездатність, поліпшує сон, апетит. Знання того, що за чим слідує протягом доби, робить дні і ночі більш керованими, дозволяє мамі розпланувати свій день, викроїти час і для домашніх справ, і для так потрібного їй відпочинку.

Дитині ж відомий ритм дня дає впевненість в навколишньому світі і спокій. Рудольф Штайнер, ідеї якого лягли в основу вальдорфської педагогіки, говорив, що природні ритми, як і ритми в житті дитини, схожі на дихання: різні заняття протягом дня чергуються, як вдихи і видихи.

Саме тому дитина і сама створює навколо себе впорядкованість: вона обурюється, якщо ми невірно прочитали вже вивченого напам’ять «Колобка», і радіє грі, яка давно приїлася дорослим. Діти дійсно навчаються за рахунок повторень.

2. Ліберальна

Привчаючи до режиму дуже важливо дотримуватися щоденних обов’язкових ритуалів, які повинні радувати малюка.

Така точка зору, в своїй крайній мірі, має на увазі, що режим — щось на зразок в’язниці, яка не дає можливості вільного вибору. Дитина, день, тиждень, місяць якої розписаний батьками, не вчиться самостійно планувати свої справи, не вміє без контролю старших організовувати себе.

Інтерес до ідеї вільного виховання визначається з часової орієнтації суспільства на загальнолюдські ідеали та необхідність вільного розвитку кожної людини. Свобода сприймається як запорука розвитку індивідуальності, самобутності дитини.

Навіть якщо ви вже чітко визначили свою позицію з непростого питання дитячого режиму, пам’ятайте: він покликаний зробити життя дитини наповненим, різноманітним та творчим.

Апологети ліберальної позиції вважають, що при складанні розпорядку дня необхідно йти від бажань малюка. Загальновідомо, що дітям від півроку потрібно 3-4 години денного сну, але є діти, які сплять не більше 30-40 хвилин. Змусити спати ще складніше, ніж примусити їсти.

Можна спробувати заколисувати дитину, включити спокійну музику або, навпаки, прибрати всі шуми, закрити штори, створивши напівтемряву. Якщо ж подібні заходи не допомагають, значить, у дитини немає сильної потреби в тривалому сні вдень — батькам потрібно прийняти це як факт.

Історична довідка

• Російський фізіолог В.М. Бехтєрєв вважав, що для дітей характерна висока схильність до навіювання, тому засобом формування хороших звичок є приклад дорослих. Якщо дорослий організований і дотримується певного режиму, для дитини розпорядок також стане природною справою.
• Засновник класно-урочної системи Ян Амос Коменський писав, що «порядок — душа речей», тому необхідна точність у всьому, особливо важливо правильно розподіляти час на працю і спокій, заняття і дозвілля.
• Принцип свободи у Марії Монтессорі поєднується з ідеєю виховання дисциплінованості у дітей, оскільки волю вона розуміє не як поривчасту поведінку дитини, не як дію за примхою або хвилинному потягу, а як свободу виховану, упорядковану і обмежену інтересами оточуючих.
• У школі Л.М. Толстого не було зошитів з домашніми завданнями, дзвінків, наперед складеного розкладу уроків — наприклад, учень міг вільно спізнюватися на заняття або йти додому посеред уроку. Справа в тому, що Лев Миколайович вважав, що саме свобода педагогічно ефективна.