Виховання дітей. Що таке для дитини подарунок? Дитина Iнфо — журнал для батьків.

Що таке подарунок? Інтрига і гра, символ хороших відносин між людьми.

Тому нам хочеться дарувати подарунки, особливо дітям, адже вони так щиро дивуються і радіють їм. Проте, якщо кожен вечір у вашій сім’ї починається з питання улюбленого чада: «Що ти мені купила?», пора розібратися, в чому причина такої поведінки.

Приходячи з роботи, ви спостерігаєте одну і ту ж картину: дитина біжить не до вас, а … до вашої сумки. Вона розчарована і ображена, якщо не знаходить в ній нової іграшки. У чому ж справа: дитина розпещена чи погано вихована? Спробуємо розібратися.

Даруєш — значить, любиш!

Шоколадка, черговий плюшевий ведмедик, вже через десять хвилин закинутий у дальній кут і забутий, стають для дитини своєрідною компенсацією недостатньої батьківської уваги. І в цьому є логіка: справді, подарунок є доказом того, що близька людина про нас думає, навіть коли не буває з нами поруч.

Дитина не усвідомлено відчуває: незважаючи на всі важливі справи, тато і мама не забули про мене, значить, я їм потрібний. Досить часто таку систему компенсації підтримують самі батьки, вважаючи своїм обов’язком щодня приходити додому не з порожніми руками. Поступово малюкові починає здаватися, що чим більше йому дарують, тим більше люблять.

Подарунки необов’язково матеріальні: ваш малюк повинен це розуміти.

Загляньте в себе: можливо, ви відчуваєте почуття провини перед дитиною за те, що вічно зайняті, не виконуєте обіцянок або повертаєтеся додому, коли вона вже спить. Подарунок у цьому випадку — спосіб заспокоїти власне сумління, загладити провину.

Тепло і ніжність батьки висловлюють через солодощі та іграшки. Пам’ятайте французький фільм «Іграшка»? Герой П’єра Рішара поставив абсолютно точний «діагноз» батькові хлопчика, що завалив сина дорогими речами: «Ви купуєте його!» Проте час, проведений з батьками, можливість вільного спілкування з ними нічим не можна замінити.

Тому знайдіть спільне заняття, яке сподобається малюкові: сходіть у зоопарк, спечіть разом млинці або просто пограйте. Але пам’ятайте: у цей момент ви повинні бути повністю відданні вашій спільній справі — ніяких розмов по телефону або паралельного складання плану завтрашньої наради.

Якщо викроїти вільний час не вдається, побільше обіймайте і цілуйте дитину, не бійтеся «телячих ніжностей» — вони краще іграшок покажуть вашу любов.

У подібній ситуації батьки можуть керуватися й іншими мотивами: вони прагнуть подарувати дитині ті радощі, яких були позбавлені самі. Не варто щодня брати на себе роль Діда Мороза, адже подарунки від цього персонажа радують нас саме завдяки довгому очікуванню.

Ти — мені, я — тобі!

Батьки повинні приймати і любити дитину такою, якою вона є, без всяких умов (психологи називають це «безумовним прийняттям»). Але іноді виникає ситуація, в якій подарунки можуть використовуватися батьками в якості «батога і пряника».

У цьому випадку з вуст дорослих звучить приблизно таке: «Якщо будеш себе добре вести, слухатися бабусю, сидіти тихо, я куплю тобі цукерку чи іграшку. А якщо не будеш — не куплю ». Засновник гуманістичної психології американський психолог Карл Роджерс називав цю виховну позицію «умовним прийняттям».