Іноді будь-який, навіть самий спокійний і врівноважений малюк перетворюється на войовничого розбійника.

Він дратується через дрібниці і кидається з кулаками на інших дітей. Добре, якщо такі спалахи агресії виникають у дитини нечасто.

Але що робити, якщо дитина поводиться так постійно? Як бути, якщо малюк кидається в «атаку» будь що? Рішення підкаже психолог Тетяна Шишова.

Як допомогти дитині «випустити пар»?

  • Кращий спосіб направити агресію дитини в позитивне русло — зайняти її справою. Особливо ефективні спортивні навантаження: піші прогулянки, плавання, їзда на велосипеді, гімнастика, командні види спорту.

  • Якщо ви бачите, що дитина втомилася і почала вередувати, не нервуйте її зайвими розмовами та зауваженнями, швидше «нагодуйте і спати укладіть». Відпочивши, вона сама зуміє впоратися зі своїм гнівом.

  • Якщо малюка чекає важлива подія (похід у нове місце, знайомство з дітьми, поїздка), розкажіть, які труднощі можуть зустрітися на його шляху і як їх долати. Попередьте, щоб у складних ситуаціях він звертався за допомогою до вас. Не бійтеся таким чином виростити «тепличну рослину» — поступово малюк психологічно зміцніє і сам буде справлятися з труднощами. Але усвідомлення того, що ви завжди прийдете на допомогу, вселить у нього впевненість.

  • Коли дитина починає вести себе агресивно, попередьте її, що з дратівливими людьми спілкуватися ніхто не любить і, якщо вона не змінить свою поведінку, їй доведеться піти (з майданчика, з кімнати). Якщо ж дитина продовжує «чіплятися», виведіть її, незважаючи на крики. Якщо дитина пообіцяє вам, що перестане лаятися і битися, дайте їй шанс, але якщо вона порушить слово, будьте непохитні і виведіть остаточно до наступного разу.

Контроль над почуттями

Дво-, трирічну дитину можна порівняти з кораблем без керма і вітрил: вона повністю перебуває у владі своїх емоцій, бажань, поривань. Малюк побачив гарний предмет і тут же без зайвих роздумів мчить, щоб взяти його.

Або ж його хтось образив — дитина голосно кричить, бурхливо захищається, б’ється. Малюк і сам часом не розуміє, чому він зробив той чи інший вчинок: захотілося — і зробив.

А пояснити причину вчинку, тим більше проаналізувати свою поведінку, для маленької дитини — важка задача. Але вчитися розуміти свої почуття та контролювати їх дитині необхідно.

І це вже виховне завдання батьків. Проте мама повинна пам’ятати, що не потрібно сердитися на дитину за його безпосередність і нестриманість, адже малюк поводиться надто емоційно не на зло батькам, а від надлишку почуттів і вражень. Погодьтеся, і дорослим часом важко себе «тримати в руках», чого вже говорити про дитину.

Що таке «добре»?

В першу чергу дитина повинна чітко знати, що можна, а що не можна. Батьки повинні з раннього віку змальовувати малюкові чіткі рамки, позначаючи межі, за які заборонено виходити. Адже маленька дитина ще не знає правил поведінки в суспільстві.

Але від того, наскільки добре і швидко вона засвоїть і освоїть ці правила, буде залежати те, як легко дитина увіллється в соціум, зуміє контактувати з дітьми, будувати дружні відносини. І все-таки спочатку дитина повинна чітко зрозуміти, що «не можна битися, кусатися, обзиватися», «не можна відбирати чужі іграшки».

Малюк повинен чути ці фрази від мами, як тільки починає ходити на дитячий майданчик. Звичайно, навряд чи дитина буде неухильно дотримуватися цих правил, адже для неї вони прості тільки на словах, але не на ділі. Однак у будь-якому випадку (навіть у ситуації «відступу від правил») малюк буде розуміти, що поступив погано. І це вже крок на шляху до успіху.

Безпричинна буря?

Без причини ніколи нічого не буває. У всього є логічний зв’язок. Інша справа, що цей зв’язок не завжди може бути нам зрозумілим.

Якщо вам здалося, що дитина розлютилася необгрунтовано і не може (або не хоче) пояснити вам причину свого вчинку, спробуйте згадати і проаналізувати, коли і як змінилася поведінка дитини. І не тільки в даній конкретній ситуації, а взагалі: після народження молодшого брата, після виходу мами на роботу з декретної відпустки, після переїзду і т. п.

Оставить комментарий

Adblock detector