Читать статью на русском языке

«Він став зовсім нестерпний», «відбився від рук», «все робить на зло», «ні в гріш нас не ставить» — на всі лади звучать скарги батьків, по суті, про одне й те ж: дитина не слухається. Як взяти ситуацію у свої руки і зберегти спокій у сім’ї?

Отже, ми пропонуємо 10 правил, які допоможуть вам і вашому малюкові прийти до мирного співіснування.

1. Правило десяти «не можна»

Чим рідше ми вживаємо слово «ні», тим більшу вагу воно матиме, коли ми промовимо його.

Пригадайте, чи часто прогулянка з малюком супроводжується падаючими як з рогу достатку фразами: «Не біжи — впадеш», «Не чіпай кішку — у неї, напевно блохи», «Не лізь у калюжу!».

Коли бачиш подібну картину так і тягне запитати маму: «А що ж можна робити?!» Погодьтеся — навряд чи вдасться уявити трьохлрічного малюка, який чемно прогулювався б по алеях парку. Якщо система тотальних заборон переслідує дитину і вдома, вона при всьому бажанні не може їй слідувати.

А раз «місія нездійсненна» — не варто і намагатися. У результаті чадо стає некерованим. Тому разом з чоловіком, а можливо, і з старшими членами родини, проведіть ревізію правил поведінки «хороших хлопчиків і дівчаток». Відберіть серед них, скажімо, 10 (а можливо, й менше) категоричних і постійних «не можна».

Доступно, чітко і серйозно донесіть їх до дитини. Заздалегідь обговоріть систему покарань за порушення своєрідного «кодексу» і дотримуйтесь її.

Швидше за все, поки ви будете робити нелегкий вибір серед нескінченної кількості обмежень, залишаться лише ті, які дійсно значимі для життя і спілкування, наприклад, «не можна йти з незнайомою людиною», «не можна бити інших дітей» і т. д.

2. Враховуйте вік

Вимоги дорослих повинні відповідати можливостям дитини, бути доступними для її розуміння. Наприклад, навіть чотирирічний чоловічок не може тихо посидіти годинку, поки ви чекаєте прийому у лікаря, а тому беріть з собою книжки, іграшку. У всякому разі, чим дитя молодше, тим простіше обійтися без заборон, відволікаючи малюка, перемикаючи його увагу або пред’являючи вимоги в ігровій формі.

Відмінно підійде, наприклад, гра «хто швидше» (збере іграшки, роздягнеться). Починаючи з 10-го місяця дитина здатна розуміти нескладні інструкції, але пам’ять її ще дуже слабка. Вона не може довго утримувати правила, які вже, здавалося б, були засвоєні. Тим більше що дитина — це імпульс, нестримний і сильний.

Цікавість, жадоба нового тягнуть її, а слабо розвинена воля не дає можливості утриматися від заборонних вчинків. Тому дитині дошкільного віку обов’язково потрібно періодично нагадувати, що можна робити, а що не можна.

3. Більше позитиву!

Для того щоб малюк поважав і сприймав вимоги, щоб ваші вказівки стали для нього життєвим дороговказом, він повинен зрозуміти їх зміст. Виходячи з цього варто давати невеликі прості пояснення: недостатньо сказати дитині: «Не чіпай плиту», краще: «Відійди від плити, вона дуже гаряча, можна обпектися». Дитині поясніть, що в тиші людям легше думати, запам’ятовувати, розмовляти один з одним. Причому формулювання правила повинне бути позитивним- уникайте частки «не».

4. Твердість у встановленні правил

Кожен знає, що маленькій дитині необхідні певні обмеження, які організовують її. У дитинстві малюк повинен освоїти поняття «добре» і «погане», зробити для себе важливими норми, що діють в людському суспільстві.

Однак батькам важко наполягати на виконанні правил, важко говорити своїй дитині «не можна» — часто вони бояться, що діти будуть менше любити їх. До того ж і дорослі люди не завжди справедливі: приймаючи рішення, ми ризикуємо помилитися, наприклад, через те, що не володіємо повною інформацією.

Так, батьки часто займають сторону одного з дітей у суперечці, не з’ясувавши до кінця справжнього винуватця і по-справжньому скривдженого. Тому дайте собі час на роздуми, не рубайте з плеча. Коли ж тактика поведінки визначена, будьте впевнені в собі і доведіть виконання того, що ви попросили, до логічного кінця. Діти дуже тонко відчувають сумніви дорослих, фальш і коливання в їх поведінці.

У цьому випадку дитина буде клянчити те, що їй хочеться, до тих пір, поки ви не поступитеся. Загравання з дитиною в подібних ситуаціях призведе до того, що наступного разу вона знову і знову буде перевіряти вас на міцність. Тому, відмовляючи, не посміхайтеся і не дивіться на малюка поблажливо, адже такий погляд має на увазі: «Мій любий, я кажу «ні», але мене завжди можна переконати». Діти тонко відчувають сумніви дорослих, фальш і коливання в поведінці .

5. Очі в очі!

Не має значення, рік дитині або три, щоразу, коли ви їй щось забороняєте або вимагаєте слухняності, сядьте і подивіться в очі — це додасть вашим словам більшу значимість. Якщо ви не дивитесь, вас не чують. Дійсно, спробуйте побудувати розмову з людиною, що не дивиться на вас.

Через деякий час ви напевно подумаєте, що він занурений у свої проблеми або витає в хмарах і просто не слухає. Разом з тим, опускаючись до рівня очей дитини, ви допомагаєте їй зосередитися на ваших словах. Виходячи з цього правила, безглуздо кричати з іншої кімнати «зніми черевики»: дитина завжди може зробити вигляд, що не чує.

6. «Один, два, три … »

Коли дитина розвередувалася, скажіть їй, що будете рахувати до п’яти або до десяти, щоб дати їй час. Якщо ви дорахуєте до кінця, а вона не послухається, ви її покараєте. Цей спосіб ефективний для дітей старше 2 років.

Дітям неодмінно потрібно надавати право вибору, але при цьому вибір повинен бути розумним і обмеженим.

7. Правило «тайм-ауту»

Коли ваше улюблене чадо стає по-справжньому нестерпним, краще рішення — залишити його ненадовго на самоті. Використовуйте, наприклад, перевірений століттями ще прапрадідів спосіб — відведіть дитину в кут або виберіть місце, де немає телевізора та іграшок.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована