З точки зору психоаналізу наша сексуальність виростає з переживань раннього дитинства.

Звідси і її складність: до бажання дорослого домішується пам’ять про почуття дитини. Австрійський психіатр Зигмунд Фрейд (1856-1939) вперше створив теорію, яка пояснює не тільки окремі психічні явища, а й розвиток особистості.

Нашою поведінкою, вважав він, керують сили, яких ми не усвідомлюємо: природні інстинкти і пригнічені бажання. Енергія сексуальних спонукань («лібідо») є рушійною силою становлення особистості кожного з нас.

Згідно Фрейду, сексуальний розвиток починається з перших днів життя. І наші перші враження, завжди яскраві і сильні, продовжують впливати на нас і коли ми дорослішаємо. Доросла людина має генітальну сексуальність — її сексуальний інтерес зосереджений на статевих органах (своїх і партнера).

Але до цього проходить кілька стадій, коли найбільшу насолоду доставляють інші області тіла.

З перших днів приблизно до півтора року мати годує дитину грудьми. Смоктати, харчуватися — її головне задоволення, і дитина отримує його, діючи губами і мовою. Ця стадія в психоаналізі називається оральною (від латинського os, oris — рот).

Наступна за нею стадія, анальна (лат. anus — задньопрохідний отвір), триває від півтора до трьох років. У цьому віці дитину привчають до горщика. Вона відкриває, що вже не безпорадна, що здатна керувати своїм організмом!

Головне задоволення походить від можливості стримувати свій позив або давати йому волю за своїм розсудом. Вона також може управляти батьками: дитина сама обирає, порадувати їх своїм новим вмінням чи ні.

Вперше в неї з’являється влада над іншими. За анальною стадією психосексуального розвитку слідує фалічна (від грец. рhallos — чоловічий статевий орган в стані ерекції) — від 3 до 5-6 років. Саме тут вперше прокидається інтерес до статевих органів і з’ясовується, що вони можуть бути джерелом насолоди.

Одночасно виникає едипів комплекс — потяг до батьків протилежної статі. Потім настає латентна (прихована) стадія, коли сексуальні бажання відходять на другий план. Зигмунд Фрейд вважав, що в ці роки сексуальність немов дрімає, поступаючись місцем формуванню свідомого «Я».

У період з дванадцяти років і до вісімнадцяти починається генітальна стадія. Про ці дві останні стадії розвитку (латентну і генітальну) Фрейд писав мало. Він зосередився на вивченні раннього дитинства, оскільки був переконаний, що саме цей період має вирішальний вплив на все подальше життя.

По Фрейду, увага дитини зосереджена на власних тілесних радощах: дитяча сексуальність насамперед аутоеротична. І оскільки в дитини ще немає жодних заборон, вона готова використовувати все, щоб доставити собі задоволення, спрямовує свої бажання в будь-яку сторону.

Фрейд також пояснює, що мати, піклуючись про свою дитину, приносить їй набагато більшу насолоду, ніж необхідно для простого задоволення її життєвих потреб. Вона пестить її, грає з нею, співає і веде ніжну бесіду. І цю насолоду від спілкування вона отримує понад ту, що виникає в результаті задоволення її потреб.

Згодом дитина, а потім і дорослий хоче продовжувати отримувати ще й цю додаткову насолоду — вона стає його новою потребою. Це прагнення перетворюється в основу сексуального бажання. Наше доросле бажання поволі продовжує підживлювати фантазія, що йде з дитинства.

Сексуальний потяг до іншого починає складатися в період едипового комплексу. Дитина пристрасно бажає заволодіти увагою протилежної статі. Хлопчик хоче витіснити батька з життя матері, щоб вся її увага безроздільно належала йому одному. Дівчинка хотіла б зайняти місце матері, щоб бути весь час поряд з батьком.

Одночасно це таємне змагання з батьками своєї статі і ревнощі до їх викликають у дитини почуття провини. Це складна і суперечлива ситуація, але в ній дитина вчиться справлятися з власними бажаннями і відмовлятися від тих з них, які знаходяться під забороною. Більшість з нас не зживає до кінця ці дитячі конфлікти.

І доросле бажання поволі підживлюється і доповнюється фантазіями, що йдуть з дитинства. Хлопчик відчув невідоме, але приємне хвилювання, побачивши одного разу відверте декольте своєї тітоньки або подруги матері, — коли він виросте, жіноче декольте буде для нього привабливе (хоча він, можливо, ніколи й не згадає про те перше враження).

А жінка знайде особливо сексуальною молоду людину в синіх джинсах і капцях на босу ногу — тому що це нагадає їй якогось симпатичного чоловіка з її дитинства. Особливо сильні або хворобливі враження ранніх років можуть перетворитися в настирливі фантазії.

Під владою таких фантазій деякі приречені відтворювати щоразу одну й ту ж послідовність дій, наприклад сцену насильства чи приниження. Вони залежать від цього сценарію, як від наркотика. Без нього вони не можуть отримати насолоди.

Однак все багатство любовних відносин відкривається нам лише тоді, коли ми по-справжньому цікавимося тією людиною, яка зараз поряд з нами. У взаємодії нам відкривається можливість спільної творчості в любові.

Не обмежуючи себе двома-трьома неминучими сценаріями, ми можемо зробити насолоду безмежною, а задоволення — повним і взаємним. У самих зрілих і цілісних любовних відносинах є місце дитячим та підлітковим станам.

Наприклад, чоловікові хочеться побути маленькою дитиною біля грудей матері, а жінці хочеться згорнутися калачиком на колінах у чоловіка. І це нормально. Головне, щоб це не було головною темою відносин.

Як у музиці — не головний мотив, а ноти, які роблять звучання багатшим.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована