Читать статью на русском языке

Час­то буває, що великі успіхи в роз­вит­ку суп­ро­вод­жу­ють­ся
не­ве­ли­ким стра­хом і невпевненістю.

Ди­ти­на мо­же бо­я­ти­ся, що в
неї щось не вий­де, то­му що від неї ба­га­то ви­ма­га­ють. Це час­то
проявляється в сльо­зах і істериках че­рез дрібниці — та­ких, як
по­мар­ки, ви­прав­лен­ня, труднощі в заучуванні віршів або складанні
оповідань.

Три­во­га посилюється не тільки че­рез склад­не зав­дан­ня,
але і від са­мо­го фак­ту, що її оцінюють інші лю­ди, вихователі, що
те­пер на­вко­ло неї діти, які мо­жуть ро­би­ти щось акуратніше,
красивіше, кра­ще. Найбільш по­ши­ре­не дже­ре­ло на­пру­ги під час
за­нять — це публічність, присутність великої кількості чу­жих лю­дей
на­вко­ло.

Як до­по­мог­ти?

Чим мен­ше ви бу­де­те на­да­ва­ти
не­вда­чам ди­ти­ни зна­чен­ня, тим мен­ше во­на бу­де відчувати се­бе
не­схо­жою на своїх товаришів.

У той же час не за­бу­вай­те
підбадьорювати її і хва­ли­ти в її спра­вах. Ко­ли ма­люк ще тільки
починає щось осво­ю­ва­ти, де­я­кий страх пе­ред не­вда­ча­ми — це
нор­маль­но. Не хви­люй­те­ся за ньо­го, ди­ти­на бу­де більш
впев­не­ною в собі, ко­ли увійде в ро­бо­чий ритм гру­пи, ад­же в сад­ку
так ба­га­то різних пра­вил, а декількох місяців ма­ло, щоб у всьо­му
розібратися.

Попросіть ви­хо­ва­те­ля бу­ти м’як­шим і так­тов­ним,
на­ма­га­ти­ся не відзначати недоліки і невдачі ма­лю­ка в присутності
інших дітей, розкажіть, чим лю­бить зай­ма­ти­ся ва­ша ди­ти­на і що їй
найк­ра­ще вдається. Побільше підбадьорюйте ди­ти­ну, ви­хо­вуй­те
впевненість у своїх си­лах, хваліть її за якісь проявлені ре­зуль­та­ти.

На занятті в сад­ку вив­чи­ли пісеньку і ди­ти­на вам її заспівала —
порадійте за неї, у групі виставлені якісь ма­люн­ки або аплікації дітей
— подивіться, де ро­бо­та вашої ди­ти­ни, проявіть інтерес до її
творчості. Не ка­жу­чи вже про те, що час­то діти на за­нят­тях роб­лять
по­да­рун­ки бать­кам — щось ма­лю­ють, ліплять, кле­ять. І не вар­то
відразу на очах ди­ти­ни, от­ри­мав­ши та­кий по­да­ру­нок, ви­ки­да­ти
йо­го у відро для сміття.

Ди­ти­на не го­во­рить, що з нею
відбувається.

Ди­ти­на ду­же пригнічена, час­то сумує, чи почасті- шали
кап­ри­зи вдо­ма, але по дорозі до­до­му ма­люк мов­чить і не йде на
кон­такт. Що з ним відбувається?

Як до­по­мог­ти?

Деякі діти в
пер­ший час ду­же втом­лю­ють­ся в ди­тя­чо­му са­ду від но­вих вра­жень
і великої кількості лю­дей. Як­що ди­ти­на при­хо­дить до­до­му
зму­че­на і нер­во­ва, це не означає, що во­на не в змозі звик­ну­ти до
ди­тя­чо­го са­ду. Спро­буй­те її за­би­ра­ти з сад­ка раніше або 1-2
ра­зи на тиж­день за­ли­ша­ти вдо­ма.

Частіше спілкуйтеся з
пе­да­го­га­ми. Не со­ром­те­ся роз­пи­ту­ва­ти їх про свою ди­ти­ну,
об­го­во­рю­ва­ти про­бле­ми, спільно шу­ка­ти шля­хи вирішення. Уваж­но
вис­лу­хай­те всі но­ви­ни і скар­ги, яки­ми ма­люк хо­че з ва­ми
поділитися. Дай­те йо­му зрозуміти, що йо­го дум­ки ду­же важливі для
вас.

За­да­вай­те йо­му конкретні пи­тан­ня, на які він мо­же прос­то
відповісти «так» чи «ні», на­прик­лад «Ти сьогодні гра­ла з Со­нею?» або
«Ви бу­ду­ва­ли бу­ди­но­чок?». Як­що на­га­да­ти та­ким чи­ном про
події в ди­тя­чо­му са­ду, ма­люк, ймовірно далі сам розповість про те,
що згадає.

Звер­тай­те­ся без­по­се­редньо до почуттів ди­ти­ни: «Ти
за­сму­тив­ся че­рез те, що до­ве­ло­ся дов­го ме­не че­ка­ти?», ко­ли
пи­тан­ня за­да­ють­ся в за­над­то загальній формі («Ну як там бу­ло?»,
«Як прой­шов день?»), діти прос­то губ­лять­ся.

Розігруйте з іграшками
історії про зай­чи­ка чи вед­ме­ди­ка, який бо­яв­ся сад­ка і не хотів
ту­ди йти. Як ве­де се­бе ма­люк в тій чи іншій ролі, що го­во­рить?
Сва­рить йо­го ви­хо­ва­тель­ка або хва­лить? Чи си­дить вед­ме­дик —
про­об­раз ди­ти­ни — один в ку­точ­ку або грає ра­зом з усіма? Пла­че
чи сміється?

Са­ме в грі вам бу­де лег­ко от­ри­ма­ти об’єктивну
інформацію про те, що відбувається з ди­ти­ною в са­ду, ад­же во­на
бу­де відтворювати реальні події. Такі ігри час­то єдиний спосіб
дізнатися що-не­будь — да­ле­ко не всі діти мо­жуть і хо­чуть поділитися
з бать­ка­ми пе­ре­жи­ван­ня­ми.

Як­що ваш ма­люк з та­ких мовчунів,
да­вай­те йо­му з со­бою іграшку, а ввечері роз­пи­туй­те, що він ро­бив
у са­доч­ку, чи добре йо­му бу­ло. За до­по­мо­гою гри ви мо­же­те
по­ка­за­ти дитині, як мож­на знай­ти но­вих друзів і знай­ти вирішення
про­бле­ми. Важ­ли­во, щоб гра зав­ж­ди закінчувалася на позитивній
ноті.

Як­що ма­люк до­статньо час­то скар­жить­ся на ви­хо­ва­те­ля, не
ігноруйте це. При­хо­дя­чи за ди­ти­ною, при­див­ляй­те­ся до то­го, з
ким і як грає ваш ма­люк, як спілкується з дітьми ви­хо­ва­тель.

За­ходь­те в «по­за­у­роч­ний час» — і як­що скар­ги ма­лю­ка знай­дуть
підтвердження, а вам не вда­ло­ся впли­ну­ти на ситуацію за до­по­мо­гою
бесід та ігор в ди­тя­чий са­док, зверніться до пси­хо­ло­га. Як­що ви
відчули, що з ди­тя­чим са­дом у ма­лю­ка ви­ник­ли серйозні труднощі,
не відмахуйтесь від них.

Не да­вай­те дитині страж­да­ти і спілкуватися з
неприємними людь­ми, ад­же сад — місце, де ма­люк про­во­дить ба­га­то
ча­су. По­ду­май­те про пе­ре­ве­ден­ня ди­ти­ни в інший дошкільний
за­клад, як­що впли­ну­ти на ситуацію не в ва­ших си­лах, як­що
про­бле­ма криється в вихователі або чужій дитині.

Оставить комментарий

Adblock detector