Читать статью на русском языке

Ма­буть, це од­не з найбільш очікуваних і бен­теж­них ди­тя­чих пи­тань: «Звідки все-та­ки бе­руть­ся діти?»

Як п’ятирічному малюкові, з яким го­во­ри­ти про секс здається
аб­со­лют­но не­мож­ли­вим, по­яс­ни­ти всю складність до­рос­лих
взаємин із ста­те­вим ак­том? Що вар­то і не вар­то зна­ти про секс
дівчинці-підлітку? І, справді, звідки во­ни бе­руть­ся — діти, що
за­да­ють пи­тан­ня про секс?

Ми запитуємо про ЦЕ вже в колисці

Насправді сек­су­аль­не ви­хо­ван­ня ди­ти­ни почи- нається зовсім не з
мо­мен­ту, ко­ли во­на впер­ше задає незруч­не за­пи­тан­ня. Якийсь
ба­гаж знань у неї до цьо­го ча­су вже на­ко­пи­че­но, інакше та­кий
інтерес прос­то не ви­ник. На­прик­лад, во­на май­же на­пев­но знає, що
для по­яви ма­лю­ка потрібні ма­ма і та­то.

Йо­му вже тре­ба
по­ста­ви­ти секс на пра­виль­не місце в йо­го ма­лень­ко­му житті, і
зро­би­ти це простіше за все на прикладі найб­лиж­чих лю­дей. І як­що
пи­тан­ня: «Звідки бе­руть­ся діти?» — припускає словесні по­яс­нен­ня,
то відповіддю на пи­тан­ня: «Як во­ни бе­руть­ся?» — ста­нуть са­ме ваші
з парт­не­ром відносини.

У пер­ший раз ваш ма­люк дізнається
про інтимні сто­сун­ки до­рос­лих, ко­ли по­ба­чить, як ма­ма і та­то
цілуються, обнімаються, три­ма­ють­ся за ру­ки. Лю­бов між бать­ка­ми,
їх вміння ви­яв­ля­ти ніжність, розуміння один од­но­го ста­ють
фун­да­мен­том сек­су­аль­но­го ви­хо­ван­ня ди­ти­ни.

Тре­ба
чітко зрозуміти, що секс для маленької ди­ти­ни — це взагалі не
ста­те­вий акт як та­кий. Це ціла ме­ре­жа взаємин, що зв’язу­ють йо­го з
ма­мою, та­том, іншими людь­ми. Для ньо­го немає нічого страш­но­го чи
по­га­но­го в будь-яких ва­ших діях, мо­раль і розуміння сло­ва «не
мож­на» з’яв­лять­ся пізніше.

Зрозуміло, ро­би­ти для ди­ти­ни
відкритим до­ступ до своєї спальні і зай­ма­ти­ся при ньо­му сек­сом не
потрібно. Пра­виль­на поведінка — прос­то вес­ти се­бе вільно при
дитині, не ста­ва­ти кам’яним бов­ва­ном. Ваші жес­ти, до­ти­ки —
пер­ше, що вчить­ся сприй­ма­ти ма­люк ще до то­го, як за­го­во­рить.

У пев­ний мо­мент ди­ти­на починає бу­ду­ва­ти своє жит­тя в залежності
від ста­те­во­рольо­вих відносин — відповідно, їй тре­ба ідентифікувати
се­бе з ки­мось. Пе­ред очи­ма у хлопчиків — при­клад та­та, у дівчаток
— ма­ми. Крім то­го, ди­ти­на бу­де копіювати став­лен­ня бать­ка до
матері чи матері до бать­ка у своєму май­бутньо­му спілкуванні з
про­ти­леж­ною стат­тю.

Поцілунки і обійми, свар­ки і кри­ки,
ніжність і розуміння, на­сильст­во і бійки — він все вбудовує в свою
кар­ти­ну світу, на­ма­га­ю­чись зро­би­ти її прос­тою і логічною.
Ма­люк, на очах яко­го бать­ки постійно сва­рять­ся, зго­дом не змо­же
зрозуміти, що жінка і чоловік ра­зом то­му, що люб­лять один од­но­го.

Та­ка подвійність, ко­ли ма­ма і та­то ка­жуть, що люб­лять один
од­но­го, а на ділі ледь тер­плять, час­то при­зво­дять до про­блем у
до­рос­ло­му житті. Подивіться, як ваші діти копіюють вас, ко­ли
гра­ють, їдять, навіть сплять. Точ­но так же все — і свя­тен­ниц­т­во, і
розбещеність! — бу­де скопійовано у відносинах між ста­тя­ми. Син
чоловіка, що б’є дру­жи­ну, порахує нор­маль­ним би­ти свою дру­жи­ну.
Прос­то то­му, що ста­ви­ти­ся до жінки по-іншому йо­го ніхто не
на­вчив.

Ба­га­то батьків, бо­я­чись ви­рос­ти­ти над­то
роз­бе­ще­них дітей, на­ма­га­ють­ся звес­ти до мінімуму про­яв ніжності
до влас­но­го ма­лю­ка.

Рідко бе­руть йо­го на ру­ки,
обіймають, цілують. Ма­люк, лас­ку з бо­ку матері сприймає не так, як
до­рос­лий, він не ба­чить в цьо­му ніякого сек­су­аль­но­го підтексту.
Для ньо­го ма­те­ринсь­ка лас­ка життєво необхідна, тільки так він
відчуває се­бе ко­ха­ним, потрібним.

Бай­ду­же став­лен­ня
час­то викликає в ньо­го від- чуття власної неповноцінності, навіть
покинутості. У до­рос­ло­му житті такі діти сти­ка­ють­ся з важ­кою
кри­зою самооцінки або в спро­бах за­пов­ни­ти недодані в дитинстві
пус­ка­ють­ся в усі тяжкі.

Ще од­на не­без­печ­на крайність: бать­ки, за­ра­ди дітей відмовилися від влас­но­го сек­су­аль­но­го жит­тя.

Найчастіше це матері-оди­нач­ки, які після на­род­жен­ня ди­ти­ни
пе­ре­ста­ють підтримувати відносини з чоловіками взагалі. За­зви­чай
во­ни мо­ти­ву­ють свою відмову тим, що, по­ки бу­дуть бу­ду­ва­ти своє
жит­тя, ди­ти­на відчує се­бе са­мотнь­ою і нікому не потрібною.

Але це не так: ди­ти­на, чиї ма­ма або та­то, не­хай навіть на самоті
ви­хо­ву­ю­чи її, до­зво­ля­ють собі за­ко­ху­ва­ти­ся, бу­ду­ва­ти нові
відносини, на­ба­га­то мен­ше відчуває се­бе чу­жою. І чим раніше в
сім’ї з’явить­ся дру­га по­ло­ви­на, тим простіше дитині прий­ня­ти її.

А як­що бать­ки відчувають труднощі в спілкуванні один з од­ним
(мо­ти­ву­ю­чи збе­ре­жен­ня шлю­бу жит­тям за­ра­ди ди­ти­ни), во­ни
постійно сми­ка­ють ма­ле­чу, зму­шу­ють бу­ти свідком їхньої власної
війни.

У та­ких ви­пад­ках у ди­ти­ни створюється
не­пра­виль­на мо­дель сім’ї, ос­но­ва якої – між ста­те­вий конфлікт,
або не­прий­нят­тя протилежної статі взагалі. До речі, бать­ки, що
зво­дять секс у влас­но­му житті до мінімуму, за­зви­чай не мо­жуть
нор­маль­но розповісти про ньо­го дітям. Во­ни відбуваються штам­па­ми і
відмовами від роз­мо­ви на цю те­му або впа­да­ють в не­стрим­не
сма­ку­ван­ня де­та­лей, при­чо­му іноді несвідомо.

Від двох до п’яти

Наш ма­люк на­вчив­ся го­во­ри­ти. І навіть ста­ви­ти пи­тан­ня. У
то­му числі і ті, з яки­ми ко­жен з нас хотів би по­че­ка­ти.
На­прик­лад: «Звідки я взяв­ся?».

За­мис­лю­ва­ти­ся про те, що
передує на­род­жен­ню і як все відбувається, ди­ти­на починає
при­близ­но в 3 ро­ки, ко­ли стає ак­тив­ною «чо­муч­кою». Насправді в
цьо­му віці ди­ти­ну хвилює зовсім не технічне: «Як са­ме ме­не
зро­би­ли», — а філо- софське пи­тан­ня: «Чо­му я є і чо­му я та­кий, який
є?».

Ма­лю­ку вар­то по­чу­ти не тільки про насіннячко в
животі, а й про те, що взяв­ся він від великої любові ма­ми і та­та, які
йо­го ду­же хотіли. Що йо­го жит­тя не випадковість, а ба­жан­ня йо­го
батьків, щоб він був.

При­близ­но з двох років у малюків
прокидається цілком свідомий інтерес до влас­но­го і, так-так, до
чу­жо­го тіла. Як пра­ви­ло, в 2 — 3 ро­ки ма­люк починає вив­ча­ти
се­бе і добирається до інтимних зон, приймається їх чіпати. Ба­га­то
батьків ре­а­гу­ють на це не­аде­кват­но, за­бо­ро­ня­ють це ро­би­ти.

Але діти не зна­ють різниці між влас­ни­ми руч­кою, ніжкою, поп­кою і
ста­те­ви­ми ор­га­на­ми. І вив­ча­ю­чи се­бе, ди­ти­на не мо­же
про­пус­ти­ти інтимні час­ти­ни. Не за­ва­жай­те їй і не ак­цен­туй­те
на цьо­му ува­гу — та­ке вив­чен­ня се­бе аб­со­лют­но нор­маль­не.
Ма­люк прос­то досліджує щось но­ве. Уточнює, як на­зи­ва­ють­ся деталі
ту­лу­ба. Ак­тив­но цікавиться, чо­му хлоп­чи­ки і дівчатка різні: «У
хлопчиків та­кий кран вни­зу, а у ме­не немає», — і: «Навіщо у дівчаток
відрізали пісю?».

Дитині вже цілком мож­на розповісти про те,
як з маминої і татової клітинки виріс ма­лень­кий чоловічок, для яко­го в
ма­ми­но­му животі є спеціальна ко­лис­ка. Тоді ж настає термін для
пер­ших книг по сексуальній освіті, пер­ших по­яс­нень, чим хлоп­чик
відрізняється від дівчинки — дитині лег­ше зрозуміти це, див­ля­чись на
кар­тин­ки.

Оставить комментарий