Читать статью на русском языке

Одна з проблем, з якою звертаються досить часто до психолога — почуття провини у батьків перед дітьми, розповідає психолог Тетя­на Груша.

Зазвичай, вона виявляється у таких скаргах: «Я не можу забезпе­чити дітям усе, що їм необхідно. Мало приділяю їм уваги, рідко з ними граю і т.п.

Я — погана мати (поганий батько)». Насправді по- ганих батьків не буває. Але щоб дійти такого висновку, необхідно попереднє дослідження цьо- го питання.

Починаю з того, що звертаю увагу клієнта на очевидне. Батьки да­ють дітям дві речі: по-перше, вони дають їм життя і, по-друге, ство­рюють умови для життя.

Потім за згодою клієнта я задаю діагностичне питання: «Як ви вважаєте, що важливіше — життя або умови життя?» Для багатьох це питання виявляється зовсім не простим.

Є два варіанти відповіді. Перший — дитячий: «Звичайно, умови». Дитячий, тому, що дитина не може оцінити цінність життя, а ось те, що не купили морозива, — це жахливо.

Якщо у людини залишається дитячий погляд, то він якраз і формує почуття провини перед своєю дитиною, що негативно впливає не тільки на нього, але і на дитину. Тут відбувається зміна психологічних ролей: дитина стає «батьком», а батько — «ди­тиною».

Тобто дитина починає оцінювати свого батька, а оцінний механізм відноситься до батьківської інстанції. Виходить, що статус батька треба ще заслужити: «Не той батько, хто народив, а той, хто вихо­вав». У цьому випадку народження дитини є покаранням для батьків і дозволяє дитині стати в позу: «Ви мене народили, а я вас не просив. Так що давайте тепер обслуговуйте мене».

Іноді ця позиція виявляється у батьків: «Ми його народили для се­бе, значить, повинні тепер за це відповідати».

Якщо підходити з позиції дорослої людини, життя, безсумнівно, більш цінне, ніж умови життя. Не буде життя — не буде умов. У цьо­му випадку я пропоную клієнтам експеримент: «Уявіть, що Ви збираєтеся народитися і Вам говорять, що умови життя будуть не дуже хороші. Може бути, Вас навіть віддадуть до дитячого будин­ку. Тому, може, краще відразу Вас убити? Що Ви вибе- рете?»

Звичайно, всі вибирають життя: «Дайте наро- дитися, там вже я сам розберуся. Зрештою, умови життя можна створити або отримати від інших». Етика полягає саме в тому, що сам по собі факт життя, є безумовно вищою цінністю. Тобто, немає нічого такого, заради чо­го можна було б пожертвувати життям (своєї або іншої людини).

Якщо клієнт згоден, що життя пріоритетне в будь-якому випадку, тоді я пропоную оцінити його, хоча б і в гривнях. Абсурдність цієї пропозиції очевидна, сума виходить колосальна. Виходить, що відразу після народження дитина отримує цей «мільйон гривень». У порівнянні з цією сумою, з життям, все інше вже другорядне. Про який батьківський борг може йти мова? Тому поганих батьків не буває за визначенням.

Я думаю, що в цій ситуації також присутній елемент змішування ролі батька і вихователя. Поганих батьків не буває, але бувають погані вихователі. Вихователь — це професія, яку треба десь осво­ювати. Бажано, щоб ці ролі виконували різні люди, тому що бать­ки люблять, а вихователі — виховують.

А як у вас в родині ставляться до батьківсько — дитячого боргу?

Джерело: www.pyrus.com.ua

Оставить комментарий

Adblock detector