Виховання дитини. Поради батькам забіякуватих малюків.

«Моя дитина мене б’є». Дивно чути таке, ко- ли мова йде про чарівного дворічного кара- пуза.

Важко уявити, що маленька дитина здатна те- роризувати всю сім’ю, постійно кривдити дітей у дворі і на дитячому майданчику. Що з нею відбу- вається?

Коли ваш малюк вперше вдарив вас, вислов- люючи своє невдоволення, ви не звернули на це увагу. Але потім він з приводу став бити вас і дітей в яслах і у дворі.

Ви не знаєте, як до цього ставитися? Чи потрібно дозволяти дитині зганяти гнів на вас, споді- ваючись, що вона охолоне і заспокоїться, чи можна шльопнути її у відповідь або буде досить регулярних виховних бесід?

Перш за все потрібно зрозуміти, що «рухає» дитиною, коли вона проявляє себе подібним чином. Особливості віку, нервової системи, вихо- вання, сімейної обставини?

Також важливо відповісти на запитання, які почуття висловлює дитина за допомогою фізичної агресії і руйнівних дій. Як правило, дитина вперше виявляє агресію у відповідь на батьківські за- борони й обмеження. З одного боку, така реакція цілком зрозуміла і природна.

Маленька дитина не може з розумінням пос- тавитися до ситуації, в якій деякі її потреби не задовольняються, наприклад, з міркувань безпе- ки, або задовольняються з відстрочкою: «Тато не може зараз з тобою пограти, він вечеряє, почекай трошки».

Маля поки знаходиться у владі своїх бажань і лише з віком навчиться терпіти, чекати чи від- мовлятися від чогось. У дитини немає «відстані» між емоцією та її виразом, вона не може, як дорослий, пережити її всередині себе. І ваше завдання не в тому, щоб переконати дитину, що злитися погано, а в тому, щоб навчити її висловлювати гнів у прийнятній, безпечній для оточуючих формі.

Встановіть кордон

Не применшуйте значимість того, що відбувається, кажучи, що «він б’є не боляче», і не заспокоюйте себе тим, що «у нього такий характер».

У відповідь на спробу вдарити вас твердо ска- жіть: «Ні! Батьків бити не можна — це правило!» Чим раніше ви встановите кордони та правила, тим менше приводів буде у дитини перевіряти вас на міцність. Тут необхідна послідовність: не слід один і той же вчинок дитини оцінювати по-різному, за- лежно від свого настрою.

Система обмежень і заборон повинна бути чіткою і стабільною, від цього залежить стабільність внут- рішнього життя дитини. У міру дорослішання малю- ка вимоги треба переглядати і за необхідності модифікувати, щоб не виникало протиріччя між но- вими можливостями дитини і колишніми обмеже- ннями.

Адже обмеження проявів самостійності та ініці- ативи також може послужити ґрунтом для ви- никнення у дитини агресивної поведінки.

Необхідно не тільки припиняти агресивну пове- дінку дитини, а й намагатися зрозуміти, чому саме вона була викликана. Тоді буде простіше запо- бігти.

Силою на силу

Не робіть ще й іншої помилки: не давайте дитині відсіч. Тим самим ви «легалізуєте» прояви фізичної агресії в сім’ї. Емоційна стійкість дитини залежить і від того, наскільки батьки вміють володіти собою, керувати власним гнівом.

У вашій владі вплинути на те, як дитина засвоїть навички адекватного вираження почуттів. Якщо вам властиво відповідати на агресію свого чада гнівною спалахом, то велика вірогідність, що дитина скопіює таку форму поведінки і буде надалі застосовувати її і за межами сім’ї, в спіл- куванні з дітьми та дорослими.

Найчастіше дитина переносить свій досвід за межі родини, і тоді від нього дістається дітям в яслах і на дитячому майданчику. Але іноді спокійна, «домашня» дитина несподівано стає войовничою, потрапляючи в дитяче середовище.

Якими б не були причини такої поведінки, дитину потрібно зупинити і суворо пояснити, що так ро- бити не можна. Спробуйте зрозуміти, що рухає вашою дитиною. Іноді діти поводяться вороже, якщо відчувають свою безпорадність і некомпе- тентність у спілкуванні з однолітками.

У цьому випадку, замість того щоб нескінченно лаяти малюка за бійки, навчіть його знайомитися, організовувати ігри, поясніть, які існують правила спілкування.

Важливе завдання всіх батьків — навчити свою дитину висловлювати негативні емоції в прий- нятній і безпечній для оточуючих формі.