Читать статью на русском языке

Існує дум­ка, що діти з не­пов­них або зве­де­них сімей менш щасливі,
ніж ті, хто всі свої дитячі ро­ки жи­ве з рідними ма­мою й та­том.

Насправді це не так. Щас­тя складається з со­тень різних де­та­лей, які
без­по­се­редньо від чи­сель­но­го скла­ду про­жи­ва­ю­чих ра­зом
лю­дей не за­ле­жать.

Але традиційні об­ра­зи ви­яв­ля­ють­ся
жи­ву­чи­ми — ми ще з ди­тя­чих ка­зок пам’ятаємо, як жи­веть­ся
«си- ротинці» з ма­чу­хою та її рідними дітьми.

Тре­ба щось ро­би­ти …

Зви­чай­но, співчуття не мож­на на­зва­ти аб­со­лют­но по­га­ним
по­чут­тям — в ро­зум­них ме­жах во­но обер- тається до­бри­ми вчин­ка­ми і
допомагає то­му, ко­го ми жаліємо.

Пи­тан­ня ли­ше в почутті міри.

У психології відоме та­ке яви­ще, як про­гра­му­ван­ня. Суть йо­го в
то­му, що наші уяв­лен­ня про майбутнє — як на­шо­му влас­но­му, так і
на­ших дітей — збу­ва­ють­ся.

Уста­нов­ка на важ­ке, безрадісне існування по­вин­на бу­ти не­гай­но усу­не­на.

До речі, самі діти не схильні до дов­гих дра­ма­тич­ним пе­ре­жи­вань —
та­ка особливість дитячої пси- хіки, що оберігає нер­во­ву сис­те­му від
пе­ре­ван­та­жень.

Ди­ти­на бу­де відчувати се­бе чу­до­во при
будь-яко­му розкладі подій, як­що є для цьо­го відповідні умо­ви та
відповідні лю­ди.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована