Читать статью на русском языке

Зви­чай­но, сімейне жит­тя кожної па­ри уні- кальне та не­пов­тор­не.

Про­те мож­на виділити кілька найбільш по­ши­ре­них типів парт­нер­ст­ва, до яких в однаковій мірі схильні обидві статі.

Парт­нер-бать­ко: не­за­леж­но від різниці у віці між ним і чоловіком
(дру­жи­ною), се­бе він вважає більш муд­рим і успішним. Не хо­че
ри­зи­ку­ва­ти сі- мейним бла­го­по­луч­чям, на­да­ю­чи парт­не­ру
самос- тійність, з якою, в чо­му він свя­то впев­не­ний, той не
впорається. Зна­хо­дить особ­ли­ве за­до­во­лен­ня в турботі й опіці над
своїм «не­тя­му­щим» парт­не­ром. Лю­бить учи­ти, ви­хо­ву­ва­ти,
на­став­ля­ти на шлях істинний. Аб­со­лют­но гармонійний, як­що
зна­хо­дить собі парт­не­ра-ди­ти­ну. Незамінний в кри­тич­них
ситуаціях, але ча­сом за­нуд­ли­вий.

Парт­нер-ди­ти­на:
всту­па­ю­чи в шлюб, і не думає ста­ва­ти до­рос­лим. Відповідальність
обтяжує йо­го, і він із за­до­во­лен­ням перекладає її на чоловіка, на
стар­ших дітей — за­га­лом, на ко­го-не­будь, аби за­ли­ша­ти­ся по­за
жорст­ких ра­мок, до­зво­ля­ти собі спонтанність і непередбачуваність.
Та­кий парт­нер час­то симулює свою «слабкість» і «безпорад- ність», щоб
не­на­ро­ком не зруй­ну­ва­ти свій «ди­тя­чий» імідж.

Пер­ший і
найбільш оче­вид­ний механізм при виборі парт­не­ра, яким ми керуємося,
— це досвід сі- мейного жит­тя, який ми ви­но­си­мо з батьківської сім’ї.

Парт­нер-ро­ман­тик: ка­те­го­рич­но не зго­ден, що «лю­бов не
зітхання на лавці і не про­гу­лян­ки при місяці». Хо­че, щоб «шепіт,
бо­яз­ке ди­хан­ня, трелі со­лов’я» зву­ча­ли в йо­го шлюбі вічно.
Обожнює за­пи­соч­ки-сер­деч­ка на хо­ло­диль­ни­ку, вечері при свічках і
бу­ке­ти­ки фіалок, яким віддає пе­ре­ва­гу па­фос­ним ко­ши­ках
ек­зо­тич­них квітів. Пам’ятає дні пер­шо­го по­ба­чен­ня, пер­шо­го
поцілунку і ще ба­га­то пер­шо­го, не ка­жу­чи вже про весілля. Вимагає
то­го ж від парт­не­ра і не­стер­пно болісно переживає в разі
забудькуватості. Зна­ки любові для ньо­го, на жаль, ча­сом
зать­ма­рю­ють ню­ан­си ре­аль­них почуттів парт­не­ра.

Парт­нер-праг­ма­тик: су­ху­ва­тий і стри­ма­ний у прояві своїх емоцій —
ко­ристь для ньо­го важливіше пе­ре­жи­вань, яки­ми мож­на
по­сту­пи­ти­ся, як­що об­ста­ви­ни то­го ви­ма­га­ють. Сам
відповідальний, пунк­ту­аль­ний і тве­ре­зий в оцінках, то­го ж вимагає
від сво­го чоловіка. Особ­ли­во важ­ли­вим вважає до­три­ман­ня прав і
обов’язків: зай­во­го не зро­бить, але, що йо­му на­ле­жить, виконає до
кінця. Не лю­бить сю­сю­кань, а ще більше — не­ке­ро­ва­них,
ви­бу­хо­вих емоційних сплесків.

Парт­нер-де­мо­крат: свя­то
шанує рівноправність обох сторін сімейного со­юзу у всіх сфе­рах
по­дружньо­го взаємодії. Вважається, що в да­ний час тип подібного
парт­не­ра вже до­сить ши­ро­ко по­ши­ре­ний се­ред на­се­лен­ня країн
Північної Європи. До­каз то­му — за­ко­но­дав­чо закріплене за сім’єю з
но­во­на­род­же­ним не­мов­лям пра­во вирішувати, хто з по­друж­жя —
ма­ти чи бать­ко — візьме відпустку по до­гля­ду за ди­ти­ною.

Парт­нер-то­ва­риш: одружується з мак­си­маль­но близь­ким собі по
куль­тур­но­му і освітньому рівню лю­ди­ною, з якою «одні каз­ки
слу­ха­ли, одні фільми ди­ви­ли­ся». Вважає, що так лег­ше ділити
повсякденні тя­го­ти. До об­лаш­ту­ван­ня по­бу­ту ста­вить­ся зі
сту­дентсь­кою прос­то­тою. На­ба­га­то більш емоційний, ніж
парт­нер-праг­ма­тик, але емоційні по­ри­ви парт­не­ра-ро­ман­ти­ка
зда­ють­ся йо­му штуч­ни­ми.

Парт­нер-по­пут­ник: уникає
за­над­то тісних відносин з чоловіком, вва­жа­ю­чи, що збе­ре­жен­ня
дистанції дає йо­му не­ве­ли­кий ком­форт. Охороняє свій внутрішній
простір і при цьо­му не претендує на відкритість парт­не­ра по
відношенню до ньо­го са­мо­го. Не розуміє, що хо­ро­шо­го у спільному
відпочинку що­ро­ку. Не праг­не за­хо­пи­ти чоловіка своїм хобі: Він
пре­крас­но се­бе почуває в своєму «гурт­ку за інтересами» і без
чоловіка. Має своїх приятелів та друзів, окре­мих від сім’ї. І
аб­со­лют­но не заперечує про­ти такої ж автономності в по- ведінці
чоловіка.

По­ста­рай­те­ся проаналізувати, який з цих типів
парт­нер­ст­ва був при­та­ман­ний сім’ям ва­ших батьків, ва­ших ба­бусь і
дідусів з обох сторін — і з мате- ринської, і з батьківської. Яким чи­ном
ве­де­те се­бе в родині ви? А ваш чоловік — яким парт­не­ром є він?

Май­же на­пев­но ви ви­я­ви­те, що в ос­нов­них своїх ри­сах подружні
сто­сун­ки у вашій родині прак­тич­но повністю пов­то­рю­ють мо­дель
взаємовідносин батьків або прабатьків од­но­го з вас.

На­прик­лад, у вашій родині жінки в більшості своїй — «бать­ки», а
чоловіки по­руч з ни­ми — «безвід- повідальні діти». Як­що ви усвідомлюєте
це, ви відкриєте для се­бе можливість змінити сьогод- нішній по­ря­док
ре­чей, вий­ти за рам­ки успад- ковані, по­до­ла­ти неефективні
сте­рео­ти­пи пове- дінки.

Зви­чай­но, зро­би­ти це бу­де не­прос­то.

Оставить комментарий

Adblock detector