Читать статью на русском языке

Як­що ви більше думаєте про кінцевий ре­зуль­тат, тоб­то про те, щоб в
май­бутньо­му ди­ти­на вміла спілкуватися з різними людь­ми і в са­мих
різних ситуаціях, то спеціально вам взагалі нічого не потрібно ро­би­ти.

До­ве­де­но: у всьо­му, що стосується спілкування, діти
швид­ше за­сво­ять при­клад близь­ких до­рос­лих, ніж на­ста­но­ви і
пов­чан­ня.

Навіть спеціальні ігри та мо­де­лю­ван­ня ситуацій
не да­ють та­ко­го ефек­ту, як зви­чай­не по­всяк­ден­не спілкування.
Ваші діти бу­дуть чемні, доброзичливі до ото­чу­ю­чих і передбачливі
рівно настільки, наскільки володієте ци­ми якос­тя­ми ви самі.

Діти здатні влов­лю­ва­ти найтонші ню­ан­си в спілкуванні. І такі
якості, як відкритість до лю­дей, щирість, вміння запобігати свар­кам і
кон­струк­тив­но вирішувати конфлікти, час­то хіба що пе­ре­да­ють­ся з
покоління в покоління. Як і негативні.

На­прик­лад, лу­кавст­во
час­то виховується у сім’ях, які на­да­ють ве­ли­ко­го зна­чен­ня
зовнішній бла- гопристойності. Пристойність — означає та­ку по- ведінку, щоб
оточуючі ду­ма­ли про те­бе добре і щоб виг­ля­да­ло все «не гірше, ніж
в інших».

Підкреслена ввічливість і навіть улесливість поєд- нується з брутальністю та сар­каз­мом.

«Яка ми­ла со­бач­ка, ви ду­же добра лю­ди­на, так лю­би­те тва­рин», —
ка­же ба­бу­ся знайомої. «З глуз­ду з’їхала зі своїми со­ба­ка­ми, і
квар­ти­ра — прос­то бу­да», — пояснює во­на ж онукові, як тільки
знай­о­ма відходить.

«Ми вам довіряємо, так, ви досвідчений
лікар», — го­во­рить ма­ма дільничного педіатра на прийомі, а потім
дзво­нить всім ро­ди­чам, об­го­во­рю­ю­чи, «як не по­щас­ти­ло з
лікарем — аб­со­лют­но нег­ра­мот­на тем­на тітка».

Ди­ти­на
такі пра­ви­ла ввічливості засвоює ду­же добре — тим більше що
уста­нов­ки час­то поєд- нуються зі строгістю і жорсткістю.

«Що потрібно ска­за­ти?» — су­во­ро ди­вить­ся ма­ма на ди­ти­ну, до­ма­га­ю­чись по­кла­де­но­го «дя­кую» або «добро­го дня».

«Зга­дуй, а то нічого не отримаєш!» — застосовує во­на перевірений спосіб на­вчан­ня.

До­во­дить­ся зга­ду­ва­ти, а потім і прос­то ав­то­ма­тич­но
го­во­ри­ти все, що при­стой­но, — а то хіба ма­ло чо­го. Дорослі
задоволені: ди­ти­на, не го­во­рить нічого зай­во­го і на тлі своїх
ровесників виглядає ду­же добре.

Але надалі са­ме такі діти
ста­ють конфліктними і не­тер­пи­ми­ми навіть до близь­ких лю­дей. Ад­же
во­ни так і не дізналися, що та­ке справ­ж­ня ввічли- вість і
по-справ­жньо­му добрі відносини.

Читайте в продовження:

Соціальна тривога —
часте засмучення

Оставить комментарий

Adblock detector