Читать статью на русском языке

Мало хто може похвалитися тим, що він обожнює грати з дітьми.

Слухаючи нескінченні розмови про важливість гри, нам незручно зізнаватися, що для нас це нудний обов’язок. Невже ми погані батьки? Чому нам нецікаво грати з власною дитиною?

Я невтомно могла б читати їм книжки або відразу вигадувати історії, але одягати і причісувати ляльок, будувати вежі з кубиків — нудьга смертна, — заявляє 32-річна Марія, мама двох дітей 3 і 5 років. — Мені не вистачає терпіння, і це зовсім нецікаво!

Так, багато з нас готові піти на що завгодно, тільки б цього уникну­ти. Однак все частіше ми чуємо, що грати з дітьми життєво необхідно, це головний ключ до розумового та фізичного розвит­ку. І дійсно, гра — не просто бажання, це необ- хідність. Вона допомагає дитині всебічно і гар- монійно розвиватися.

Проблема тільки в тому, що, читаючи розумні книжки про користь гри, ми робимо висновки, що це стосується не тільки наших дітей, але без- посередньо і нас.

Повідомимо вам одну гарну новину: ви не самотні, і до того ж у то­му, що ви не здатні захоплено гратися з дітьми, немає нічого страш­ного.

Неучасть у дитячих іграх не робить нас поганими батьками, і наші діти від цього не страждають. Багатьом поколінням мам і тат навіть в голову не приходило залишити роботу в полі чи кинути домашні клопоти, щоб поповзати рачки і пограти зі своїм потомством. І, за­уважте, це не завадило йому гармонійно рости і розвиватися.

Також потрібно розуміти, що, коли ми починаємо сприймати гру як обов’язок, саме з цього моменту вона перестає бути грою. Будьте впевнені: діти інтуїтивно відчують відсутність ентузіазму, і це поз­бавить їх величезної частини задоволення від гри.

Правила гри

  • Не втручайтеся в гру без запрошення.

  • Граючи з малюком, не осмикує і не виховуйте його.

  • Не лізьте в дитячий світ зі своїми правилами гри, не починайте лідирувати і командувати. Запитуйте: «Що я повинен робити?»

  • Не намагайтеся чогось навчити, вимагаючи результатів, — просто грайте. Покажіть, як можна грати, але потім надайте можливість дитині робити те, що вона хоче.

  • Беріться за гру тільки в хорошому настрої.

Чи багато з вами грали ваші батьки?

Діти навчалися самостійно, проводячи багато часу на подвір’ї, пе­реймаючи у однолітків нові ідеї, придумуючи різноманітні ігри, на­вчаючись пра- вилам поведінки.

Та й сімей з однією дитиною було набагато менше — це теж плюс. Чому батьки повинні вчити дітей грати? Вчити їх тому, що — зверніть увагу! — є їх «провідною діяльністю»! Чи не парадокс?

Так, необхідно визнати, що вже до двох-трьох років наші дітлахи перестають грати самостійно, їм нудно без батьків, вони не знають, чим себе зайняти.

Сучасні діти мало грають в пошту, в магазин і навіть у лікарню, у них немає рольових ігор. Їм важко придумати сюжет, у них пробле­ми з фан- тазією та уявою, вони пасивні, загальмовані, не- самостійні і не зацікавлені в грі.

І це все сталося в епоху справжнього достатку прекрасних іграшок, спрямованих на розвиток сюжету, творчості та фантазії: наборів для будів- ництва доріг та міст, аеропортів, студій краси, автосервісів, ферм і зоопарків. А все тому, що ми самі відбиваємо у наших дітей бажання грати.

5 перешкод до самостійної гри

Перешкода 1: Перенасичення іграшками.

На тлі власного дефіцитного дитинства нас роз- пирає від бажання купити своєму малюку не тільки ту іграшку, яка привела в захват його, а й ту, яка привела в захват нас самих. А надмірна різноманітність діє на психіку дитини пригнічуюче. Пересичення тягне за собою нудьгу і апатію.

Порада: Нехай краще цих іграшок буде не- багато, але вони будуть ретельно підібрані. Для початку іграшка повинна бути орієнтована на вік дитини і відповідати його інтересам.

Прості іграшки, що задіють уяву, краще машинок на батарейках і ляльок, які мало як можна ви- користовувати в грі. Деякі новомодні іграшки можуть спочатку привертати увагу, але нена- довго.

Діти зазвичай швидко втрачають до них інтерес, оскільки такі іграшки не дають їм можливості експериментувати, винаходити і творити.

Розділіть іграшки на три рівні частини, дві з яких приберіть з дитя­чих очей до кращих часів. Через місяць-другий поміняйте набридлі іграшки, діставши з шафи сумку з забутими.

Перешкода 2: Недолік свободи самовираження.

Ми вважаємо, що знаємо, як треба з дітьми грати. Але саме з цього втручання починається вбивство гри. Не можна знати, як треба, як діти повинні грати.

Дорослі занадто активно та ініціативно орга- нізовують дозвілля ди­тини. У результаті вона сама не вміє себе зайняти. Вона губиться, коли ніхто не спрямовує, ніхто не намагається її розважити.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що з най- перших свідомих днів малюки стикаються з якимсь дисонансом, який полягає в різниці між дитячим і дорослим ритмами життя.

Як якщо б діти були годинниковою стрілкою на годиннику, а бать­ки — хвилинною, з їх неймовірно шаленим ритмом життя. Малюк ба­чить, що батьки постійно чимось зайняті, вони кудись біжать, щось роблять, чимось стурбовані.

У такому середовищі безтурботне неробство, корисне байдикуван­ня, можливість просто по- нудьгувати і пофантазувати здаються згубними і нездоровими станами, і, якщо якась діяльність закінчується, виникає дискомфорт.

Порада: Все, що вам необхідно, — це лише под- бати про безпеку ма­люка і надати йому максимум свободи для самостійних ігор і досліджень.

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована