Виховання дитини. Енергетичний вампір – не порожній вираз.

Читать статью на русском языке

«Енер­ге­тич­ний вампір» — не порожній ви­раз: одні лю­ди за­ряд­жа­ють нас енергією, інші май­же фізично за­би­ра­ють її.

У
кож­но­го з нас на­пев­но знай­дуть­ся знайомі, спілкування з яки­ми
надихає, бук­валь­но вди­ха­ю­чи в нас си­ли. Всім знай­о­ме і
зво­рот­не: є опис відносин, які зне­си­лю­ють, внутрішньо
спус­то­шу­ють нас.

При цьо­му будь-яка лю­ди­на в залежності від
ситуації здат­на по­чер­го­во як віддавати свою енергію іншим, так і
по­гли­на­ти її, по­тре­бу­ю­чи ду­шев­но­го підживлення.

Кож­ний
з нас — потенційний вампір. Це в нашій природі — че­ка­ти від іншого
ба­га­то, ба­жа­ти йо­го всьо­го цілком. Од­нак, з досвідом ре­аль­них
відносин ми розуміємо: при такій стратегії ми на­вряд чи утримаємо
по­руч із со­бою іншу лю­ди­ни, ад­же во­на страждає і то­му бу­де нас
уни­ка­ти.

Нам вар­то ясніше розуміти, звідки бе­реть­ся на­ша
енергія і що її забирає у нас, чо­му са­ме ми підтримуємо і в чо­му
обмежуємо своїх близь­ких — і тоді нам ста­не на­ба­га­то лег­ше
бу­ду­ва­ти з ни­ми гармонійні відносини. Крістоф Ан­дре в де­та­лях
розбирає для нас механізми спілкування — вампіричні властивості й ті, що
да­ють нам си­ли, жив­ля­чи своєю жи­вою енергією.

Бережіть се­бе

Вампіричні
відносини лег­ко впізнати по то­му за­не­па­ду сил, який наздоганяє нас
у спілкуванні з пев­ним лю­ди­ною. Во­ни нічого не да­ють ні на­шо­му
ро­зу­му, ні сер­цю, емоційно ви­би­ва­ю­чи нас з колії. Лег­ко
окрес­ли­ти кілька портретів та­ких «вампірів» (спілкуватися з яки­ми
стоїть рідше).

• Постійно скар­жать­ся. Во­ни поз­бав­ля­ють нас сил,
  то­му що їх по­тре­ба в співчутті безмірно і ми не мо­же­мо ні
  за­пов­ни­ти її, ані хо­ча б змен­ши­ти її гли­би­ну. Во­ни
  по­кла­да­ють на нас місію ря- тівників (навіть як­що на те у нас немає ні
  ба­жан­ня, ні мож­ли­вос­тей) і при цьо­му яв­но прирікають її на
  про­вал, оскільки в душі зовсім не налаштовані на те, щоб прий­ня­ти
  наші по­ра­ди.

• Залежні. Во­ни постійно хо­чуть підтверджень любові і
  на­шо­го добро­го став­лен­ня до них, про­сять ра­ди у прийнятті
  найпростіших рішень… По ди­тя­чо­му чіпляючись за нас, во­ни став­лять
  нас у позицію батьків, тим са­мим по­кла­да­ю­чи на наші плечі
  невідповідний тя­гар відпові- дальності. І ко­ли ми намагаємося
  відсто- ронитися від цієї нав’язаної нам ролі, нас мимоволі охоплює
  гнітюче по­чут­тя про­ви­ни.

• Надчутливі. Їх надмірна ранимість змушує
  нас постійно бу­ти напоготові. Оскільки все, що відбувається в на­ших
  відносинах, во­ни готові сприй­ня­ти са­мим несподіваним об­ра­зом і
  вит­лу­ма­чи­ти на свій лад, де­ко­ли скла­да­ю­чи сю­жет цієї дра­ми.
  Ми ж у відповідь змушені бу­ти в постійному напруженні, у всьо­му
  кон­тро­лю­ю­чи се­бе.

• Конфліктуючі. Будь-які про­бле­ми во­ни
  звик­ли вирішувати че­рез агресію, що, втім, не вар­то їм ні най­мен­ших
  зу­силь, то­му що конфлікт і є стихія їх існування. На­впа­ки, тих, на
  ко­го ця агресія спря­мо­ва­на, подібний тип відносин спустошує.

• По­руш­ни­ки
  кордонів. Їх влас­на роль у відносинах і межі осо­бис­то­го прос­то­ру
  зав­ж­ди невизначені, і це змушує інших учасників спілкування
  без­пе­рер­в­но вес­ти «під на­лаш­ту­ван­ня». Оскільки пра­ви­ла в
  подібних взаєминах чітко не вста­нов­ле­но, ко­жен задіяний у них
  мимоволі вторгається на територію іншого.

Що ро­би­ти?

Вміти вста­нов­лю­ва­ти межі

У
вампіричних відносинах важ­ли­во три­ма­ти вірну дистанцію, щоб не
да­ти се­бе за­тяг­ну­ти в енер­ге­тич­ну дірку. Ми ризикуємо підпасти
під вплив патології іншої лю­ди­ни, з гіркотою відчути, що ста­ли її
жерт­вою, і відповісти по­то­ком власної агресії.

Нас час­то
відвідує спо­ку­са взя­ти на се­бе роль рятівника, і цієї своєї
схильності вар­то по­бо­ю­ва­ти­ся. Так, ми час­то мо­же­мо до­по­мог­ти
іншому, але вкрай рідко — йо­го вря­ту­ва­ти. Ко­ли роз­дра­ту­ван­ня у
нас наростає, вар­то по­ста­ви­ти собі два пи­тан­ня: «чи я Той, хто
по­ви­нен гра­ти цю роль?» і «Чи по­ви­нен я ро­би­ти це в поодинці?» У
будь-яко­му ви­пад­ку сиг­нал три­во­ги — це наші емоції : як­що нам
не­ком­форт­но, зна­чить, по­ра ска­за­ти чітке «стоп!».

Прий­май­те радість

Невідомо
чо­му такі відносини жив­лять нас світлими по­чут­тя­ми і незмінно
підбадьорюють нас, де­ко­ли навіть на­пов­ню­ю­чи відчуттям
бла­женст­ва. Спро- буємо при­ди­ви­ти­ся до них ближ­че.

• Приємні
  дрібниці. Комплімент не­знай­ом­ця, добро­зич­ли­ве пи­тан­ня сусіда про
  те, як спра­ви у нас на роботі, прос­тий дружній жест — все це є
  підтвердженням то­го, що ми і на­ше жит­тя не­важ­ли­во якою мірою, але
  цікаві іншим лю­дям. Ми схильні недооцінювати подібні зна­ки ува­ги,
  ма­ши­наль­но ввічливо відповідаючи на них. А між тим во­ни зміцнюють у
  нас по­чут­тя власної гідності. Нам необхідні відносини різного рівня, і
  такі «поверхневі зв’яз­ки для нас важливі не мен­ше, ніж силь­на лю­бов
  або міцна друж­ба. Так, самотній чоловік, у яко­го є можливість
  обмінятися привітаннями зі знай­о­мою про­дав­щи­цею або фар­ма­цев­том
  сусідньої ап­те­ки, знай­де в цих прос­тих відносинах так потрібну йо­му
  част­ку душевної теп­ло­ти.

• Рівноправний обмін. Відносини, які
  бу­ду­ють­ся на відкритому емоційному обміні, зба­га­чу­ють нас, то­му
  що в них ми без­пе­рер­в­но відкриті один од­но­му. Відкриваючи се­бе
  іншого, ми відкриваємо но­ве і в собі. У та­ких сто­сун­ках ніхто не
  тис­не і ніхто не підкоряється — у них є ли­ше рівність і взаємність.
  Як­що хто-не­будь ділиться з на­ми таємним, го­то­вий прий­ня­ти наші
  по­ра­ди і слідувати їм, зна­чить, він нам довіряє, роб­ля­чи нас
  обра­ни­ми. Діалог на рівних жи­вить енергією обох йо­го учасників.

• Дар
  як прид­бан­ня. Да­ру­ю­чи ко­мусь свій час, до­по­мо­гу і лю­бов, ми
  випромінюємо по­зи­тив­ну енергію. Відповідні по­чут­тя тих, хто
  прий­няв наш дар, зав­ж­ди підвищує на­шу самооцінку. І ми купуємо
  нітрохи не мен­ше тієї лю­ди­ни, якій ми віддаємо.

• У злагоді з
  со­бою. У то­му, що ми ро­би­мо, є сенс і ко­ристь для інших —
  от­ри­мав­ши під- твердження цьо­го, ми сповнені сил. Учи­тель, своїми
  пра­ця­ми пе­ретво­рив у хо­ро­шис­та досі безнадійного двієчника,
  бук­валь­но за­ряд­же­ний йо­го успіхом.

Такі зу­сил­ля
ви­на­го­род­жу­ють­ся спов­на: ко­ли ми діємо в злагоді з со­бою і в
відповідності з влас­ни­ми цінностями, ми відчуваємо, що потрібні іншим
лю­дям, і відчуваємо се­бе май­же не­пе­ре­мож­ни­ми.

Що ро­би­ти?

Онов­лю­ва­ти свою енергію

Щоб
бу­ти в добро­му здо­ров’ї, нам тре­ба на­го­ду­ва­ти свої по­чут­тя з
різних дже­рел. Що­ден­ний ра- ціон ми отримуємо, спілкуючись з на­ши­ми
близь­ки­ми.

Але нам потрібні й інші відносини — ті, що де­ко­ли
ви­би­ва­ють нас зі звичної колії і зму­шу­ють змі- нюватися. Са­ме во­ни
про­буд­жу­ють у нас ба­жан­ня і досі приховані можливості.

Агресивні
люди, що про­во­ку­ють, зви­чай­но, нам не по­до­ба­ють­ся, але,
дра­ту­ю­чи нас, во­ни спо­ну­ка­ють нас змінюватися, роз­ви­ва­ти­ся і
рос­ти. Інколи такі «незручні» відносини — найбільший ефек­тив­ний засіб
для онов­лен­ня на­ших сил.