Читать статью на русском языке
Невдале слово, нечуйний вчинок — в житті партнерів часом трапляються такі неприємні моменти.
Але
іноді буває гірше: зневажливе ставлення іншого — від простої
забудькуватості до презирливого мовчання — ранить нас в саме
серце. Чому це відбувається? І як не допустити такої неповаги?
Неприємний
жарт, різкий окрик, зачіпає душу мовчання… Такі епізоди —
більш-менш емоційні, рідкісні або часті — теж є частиною відносин
всередині пари. Втому, стрес, так і просто життя пліч-о-пліч
протягом багатьох років дають масу приводів, щоб виплеснути те,
що накопичилося, — роздратування, агресію, тривогу.
Безглузді
перепалки, що призводять до образ і погроз, нагадують про те,
що любовні стосунки в парі амбівалентні. У любові, як в поєдинку, ми
відстоюємо свою територію, намагаємося тримати іншого під контролем,
наносимо і відображаємо удари, відстоюємо свої цінності і
свободу, а іноді і боремося за владу.
Така поведінка —
спосіб захистити себе, впоратися зі своїми страхами і болем.
Але, відстоюючи себе, ми нерідко зачіпаємо больові точки іншого. В
результаті виникає замкнуте коло захисних реакцій. Жоден з
партнерів не винен у цьому від початку до кінця. Це завжди
«парний танець».
Згодом багатьом родинам вдається прийти
до такого способу взаємодії, який дозволяє відносинам
розвиватися, а партнерам — почувати себе в них безпечно.
Іноді
необхідна рівновага встановлюється сама по собі, несвідомо. Просто в
одній ситуації пос- тупається чоловік, в іншій — дружина, а в ре- зультаті
між ними шикуються відносини, які за- чіпають їх гідність.
Деяким
партнерам таланить — вони максимально збігаються у своїх
інтересах, діях і формах вираження. Інші, міряючись силами,
знаходять у цьому відмінний стимул не розслаблятися і спосіб
прискорити відносини. Хтось, навпаки, сприймає неповагу
партнера дуже болісно, але… мовчить.
Прояви неповаги
ніколи не бувають безневинними і нешкідливими, впевнені сімейні
психотерапевти. Але протистояти їм важко, оскільки вони
беруть досить витончені форми.
Словом, справою або мовчанням
Від
неуважності до зневаги, від грубості до мовчання… Тим, хто
демонструє неповагу, цілком достатньо знаходитися поряд з іншою
людиною і вести себе так, ніби її немає. Вірним показником
неповаги в парі служить дистанція: надто велика («я тебе
ігнорую») або дуже мала («я тебе не розрізняю»).
Є й інші
симптоми: перебивати, дивитися по сторонах, коли інший щось
розповідає, посміхатися або супити брови, сидіти перед доповідачем
розвалившись, насміхатися, іронізувати…
Існує чотири
різновиди неповаги в парі: критика, презирство (з
використанням слів або мови тіла), захист (пошук виправдань,
заперечення відпові- дальності, зустрічні звинувачення,
негативна інтерпретація думок і мотивів іншого) і холодне
мовчання. Як тільки хоча б один зі способів виявити неуважність і
відстороненість стає для партнерів звичкою, це позначається на їх
від- носинах.
Чоловіки і жінки демонструють неповагу по-різному.
Чоловіки
роблять це більш агресивно і прямо, жінки — побічно. Чоловіки
прагнуть розчавити, жінки — вивести з рівноваги. Жінки
переслідують, «пиляють», а чоловіки — відсторонюються, замовкають,
йдуть від з’ясування відносин або зовсім з відносин.
Але навіть
якщо хто-небудь на перший погляд винен більше, страждають (і
програють) обидва. «Коли один партнер не піклується про іншого, не
поважає думку іншого, гідність і почуття, зне- важає бажання або
навмисно перешкоджає їх здійсненню, це і є неповага. Наприклад,
дружина знає, що чоловікові хочеться піти пограти з друзями у
волейбол, але вона шукає привід не від- пустити його… І справа,
звісно, не у волейболі, а в тому, що чоловік хоче мати власний
простір життя, а їй це не подобається.
Багато залежить і від того, чи збігаються у партнерів їх коди.
Якщо
один вважає, що розслабитися вдома — це правильно, а другий
поділяє його погляди, то проблем зазвичай не виникає. Але якщо
інший вважає, що виглядати добре треба завжди, зрозуміло, він
відчуває себе ураженим, коли партнер поводиться інакше.
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.