Читать статью на русском языке
Насолода свободою і туга — балансуючи між цими двома
полюсами, самотня жінка знаходить безліч виправдань, щоб не
жити в парі.
Але що насправді стоїть за її доводами? Аналіз феномена і розшифровка восьми (удаваних) вагомих причин.
Бути
самотньою важко. Здавалося б, можна жити так, як хочеться, ні
під кого не підлаштовуватися, професійно самореалізовуватися…
Однак
більшість жінок дуже уразливі: вони потребують любові, їм
необхідно відчувати себе захищеними. Та і громадська думка
сприймає від- сутність партнера як щось відмінне від со- ціального
стандарту. Самотній жінці важко повертатися увечері в порожню
квартиру. І… важко відмовитися від своєї волі.
Страх близькості
Жінки
мучать себе спробами пояснити причину своєї «поразки» на
особистому фронті. Але досить вислухати їх судження про
чоловіків, простежити за логікою їх поведінки, щоб зробити
висновок: в основі їх дій лежить страх.
Страх — ключове
слово. Причому одні страхи накладаються на інші, так, за
страхом не зустріти нікого на своєму шляху часто ховається боязнь
самої зустрічі, за бажанням почати спільне життя — очікування
зради: жінка заздалегідь впевнена, що її обдурять, і вважає за
краще взагалі не вступати у близькі стосунки.
Саме тому
багато сьогодні вибирають тимчасові відносини: зараз ми живемо
разом, але це так, начорно, тому що завтра, може, з’явиться хтось
ці- кавіше. Така нестабільність підсилює страх від- кидання, і
насамперед у жінок.
Адже вони, на відміну від чоловіків
шукають в партнерських відносинах в першу чергу прихиль- ність, а не
сексуальне задоволення. І розрив, втрата прихильності
сприймається важко. Переживши це раз, жінка, швидше за все, стане
боятися захопитися знову.
Нерідко визначальним у
поведінці жінки стає страх близькості. «Мова не про інтимофобії
(острах статевої близькості), а про складнощі адаптації до іншої
людини — вона вимагає душевних витрат, а тому здається занадто
важкою. Це і страх втратити себе, розчинитися у партнері, в
сім’ї — іншими словами, страх поглинання. І часто, не відчуваючи в
собі сил відстоювати своє «Я», жінки віддають перевагу не
вплутуватися в «авантюру».
Послання сім’ї
«Я не
знаю жодного прикладу дійсно щасливої родини!» — саме такий
рефрен нерідко доводиться чути від самотніх жінок.
Багатьом
з них важко уявити, що відносини між чоловіком і жінкою можуть
бути легкими, гармо- нійними, а любов — повною емоцій і щасливою.
Такий
погляд багато в чому залежить від моделі сімейного союзу
батьків. Чи повстають жінки проти нього або намагаються
наслідувати йому, чи є шлюб батьків ідеалом, до якого вони прагнуть,
або викликає гіркоту, яку вони хочуть забути, — головним
залишається досвід матері: чи була вона щаслива. Саме через цей
досвід народжується образ родини.
Частий випадок: батько
був «поганим», мати — нещасною. Подорослішавши, дочка насилу
зможе зав’язувати серйозні відносини — будь-який чоло- вік для неї
швидше за все стане в один ряд з батьком, і вона мимоволі буде
сприймати його як небезпечну людину…
Непросто може
скластися особисте життя і у дівчинки, яка росте в люблячій сім’ї і
з дитинства чує: таких прекрасних відносин, як у нас, не буває, ми
краще за інших. Важко бути щасливою, коли планка відносин так
висока. Не обіцяє хорошого і надмірна прихильність до батьків.
Таким
жінкам дуже добре вдома, і вони виявляються не здатні розірвати
зв’язок з батьківською родиною. До того ж жити в отчому домі
зручніше і простіше. Вони починають заробляти і живуть у своє
задоволення, але при цьому не несуть відповідальності за власну
родину. По суті вони і в 40 років залишаються підлітками. Плата
за комфорт велика — «великим дівчаткам» важко створити (або
зберегти) власну родину.
Прагнення до ідеалу
Запитайте
у самотньої жінки, що вона вважає головним у взаєминах із чоловіком.
Майже напевно ви почуєте, що її потенційний партнер повинен бути
дбайливим, розуміючим, вірним, завжди готовим підставити плече.
Іншими
словами, мова йтиме тільки про її запити і вимоги. Але де ж
вона сама, яка її роль, що вона готова дати партнерові?
Чоловік
сприймається як предмет споживання — самотня жінка немов
підліток прагне споживати, отримувати задоволення. Адже
дорослій людині завжди цікавіше віддавати.
Із інфантильною
моделлю відносин пов’язано і максималістичне сприйняття шлюбу:
спільне життя повинно бути винятково щасливим і безхмарним, а
якщо це не так, то краще залишатися однією.
Багато жінок
бояться, що їх не почують, що їх не будуть поважати і
підтримувати, — саме тому вони воліють бути самотніми. Але будь-який
шлюб в різні періоди буває щасливим і не дуже, легким і важким.
Життя в парі — це живий зв’язок двох самостійних людей, важливий
для особистісного розвитку обох.
Коли жінка дозволяє собі
бути собою, перестає відчувати себе маленькою дівчинкою, яка
сповнена страхом перед дорослим життям, у неї з’являється шанс
побудувати відносини. Адже стати дорослою якраз і означає
звільнитися від страхів і впливу стереотипів, від гнітючого почуття
недолюбленості і незахищеності, для того щоб нарешті почати жити
своїм власним життям.
Куди поділися всі холостяки?
Іноді
здається, що неодружених чоловіків значно менше, ніж самотніх
жінок. Демографи запевняють, що це не так. Доказ зворотного в
цифрах.
Самотні чоловіки
25-29 років — 58%
30-39 років — 25,15%
40-49 років — 19,55%
50-59 років — 17,75%
Самотні жінки
25-29 років — 45%
30-39 років — 27,5%
40-49 років — 28,25%
50-59 років — 36,35%
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.