Виховання дітей. Погрози як метод виховання?

Читать статью на русском языке

По­гро­за як ме­тод ви­хо­ван­ня в кра­що­му разі не дає ефек­ту, у гіршому — поселяє страх в дитині.

Ма­ти,
яка погрожує вередливій дитині в магазині: «Як­що ти бу­деш се­бе так
вес­ти, я за­ли­шу те­бе тут», ймовірно, не усвідомлює мож­ли­вих
наслідків своїх слів. З од­но­го бо­ку, і во­на, і ди­ти­на зна­ють, що
цьо­го не ста­неть­ся. Більше то­го, ко­ли ма­ти час­то погрожує і рідко
виконує свої по­гро­зи, ки­да­ю­чи сло­ва на вітер, ма­люк перестає
вірити її сло­вам.

З іншого бо­ку, в дитині та­ки поселяється
страх, що ма­ти од­но­го ра­зу мо­же ви­ко­на­ти свою по­гро­зу. Доброю
аль­тер­на­ти­вою по­гро­зам мо­же бу­ти та­ка поведінка матері:
ска­за­ти су­во­рим го­ло­сом, щоб ма­люк не шумів, і слідом за цим
про­яви­ти добре став­лен­ня. Діти за­зви­чай пе­ре­ста­ють хуліганити.

Розгніваний
бать­ко мо­же, не по­ду­мав­ши, ска­за­ти доньці: «Як­що ти бу­деш
би­ти ма­лень­ку сест­рич­ку, я те­бе більше не бу­ду лю­би­ти».
Дівчинка по­чне стри­му­ва­ти­ся, але її по­чут­тя до бать­ка бу­дуть
розхитані, а лю­бов до сест­рич­ки, зви­чай­но, не по­си­лить­ся.

По­пе­ре­ди­ти
ди­ти­ну про що-не­будь — не означає по­гро­жу­ва­ти їй. На­прик­лад,
ро­зум­но по­пе­ре­ди­ти ма­лю­ка про по­ка­ран­ня: про те, що в ньо­го
відберуть ма­ши­ну, як­що він бу­де псу­ва­ти нею меблі. Це корисні
по­пе­ред­жен­ня, а по­гро­зи не є ні ко­рис­ни­ми, ні
кон­струк­тив­ни­ми.