Виховання дітей. Наука не перемагати.

Читать статью на русском языке

Хлоп­чик боїться до­торк­ну­ти­ся до про­пи­су, і з усіх сил си­ла­ми намагається відтягнути до- машнє зав­дан­ня з пись­ма.

Дівчинка,
ко­лись лю­би­ла гімнастику, як тільки пе­ре­ста­ло ви­хо­ди­ти, в зал —
ні но­гою… Що ро­би­ти? Як­що про­бле­ма в то­му що ди­ти­на не вміє
справ­ля­ти­ся з по­раз­кою то…

1. Більше хваліть сильні
області, речі в яких во­на досягає успіху. Як­що лю­ди­на впев­не­на в
собі, тим­ча­со­ва по­раз­ка на одній з об­лас­тей не бу­де для неї
та­ким уда­ром. Во­на знай­де в собі си­ли прий­ня­ти її, пе­ре­жи­ти і
по­ста­ра­ти­ся ще.

2. Дай­те зрозуміти вашій дитині, що ви
реалістично оцінюєте її можливості і знан­ня. Хлоп­чи­ку, ма­ма яко­го
ба­чить йо­го геніальним скри­па­лем, на­ба­га­то страшніше
роз­ча­ру­ва­ти її. Ро­зу­чу­ю­чи склад­ний етюд, він нервує більше.

3.
Дай­те дитині зрозуміти: не­вда­ча го­во­рить ли­ше про те, що щось не
вий­ш­ло за­раз. Як­що по­ста­ра­ти­ся, як­що до­клас­ти більше зу­силь,
як­що вчи­ти­ся — во­но вий­де. Про­граш не означає, що ти
не­ро­зум­ний, не­спор­тив­ний, не­вда­ха і т.д.

Ува­га:
Спи­ра­ю­чись на знан­ня й ро­зум бать­ки, мож­ли­во, по­ми­ля­ють­ся.
Кра­ще підкреслювати працьовитість, праг­нен­ня от­ри­ма­ти знан­ня —
тоб­то по­ка­зу­ва­ти, що успіхи, яких ди­ти­на домагається, пря­мо
за­ле­жать від неї — зроб­ле­них уроків, тре­ну­вань, вкладеної праці. У
та­ко­му ви­пад­ку ми орієнтуємо її на сам про­цес, на роз­ви­ток.
Ро­зум, знан­ня і вміння мож­на роз­ви­ва­ти, постійна ве­ли­чи­на — це
позитивні якості ди­ти­ни, які при­зве­дуть і при­зво­дять до успіхів.

4.
Не­хай ди­ти­на знає, що ви лю­би­те її та­кою, якою во­на є, і вірите в
неї. Зав­ж­ди. Щоб не ста­ло­ся. То­му що во­на — це во­на. Зав­дан­ня,
що не вий­ш­ло з ма­те­ма­ти­ки ніяк не мо­же впли­ну­ти на ва­шу
лю­бов.

5. Ніколи не ганьбіть свою ди­ти­ну пе­ред іншими дітьми че­рез її невдачі.

6.
При­ду­май­те з ди­ти­ною за­кли­нан­ня, яке во­на у разі чо­го змо­же
пов­то­рю­ва­ти про се­бе, ко­ли хвилюється або ко­ли щось вже не
вий­ш­ло. На­прик­лад: «як­що я не от­ри­маю п’ятірку за кон­троль­ну,
це не означає, що я ідіот» і т.д. Або навчіть прос­то гли­бо­ко
зітхнути, по­ра­ху­ва­ти до 50 і про­дов­жи­ти.

7. Будь­те терплячі і мен­ше кри­ти­куй­те за невдачі.

8. По­ка­зуй­те дітям на влас­но­му по­зи­тив­но­му прикладі, що осо­бис­тий про­граш чи не­вда­ча — не трагедія.

9.
Навчіть дітей порівнювати ре­зуль­тат не з ре­зуль­та­том сусіда, а з
влас­ним ре­зуль­та­том вчо­ра і по­за­вчо­ра. Хваліть за успіхи в
порівнянні з со­бою.

10. Спокійно розберіться з ди­ти­ною в
при­чи­нах невдачі — до речі, не обов’яз­ко­во че­ка­ти, ко­ли в неї
щось не вий­де, мож­на прос­то по­гра­ти в та­ку ситуацію — «А що б ти
по­ду­ма­ла, як­що ….» На­прик­лад, во­на от­ри­ма­ла по­га­ну оцінку —
мож­ли­во, не змог­ла добре зо­се­ре­ди­ти­ся, або її відволікало щось.

Мож­ли­во,
во­на хви­лю­ва­ла­ся. Мож­ли­во, інша ди­ти­на, у якої ре­зуль­та­ти
кращі, більше зай­ма­ла­ся. Спи­ра­ю­чись на про­цес, а не на якості
ди­ти­ни, ви пе­ре­во­ди­те дум­ку в іншу пло­щи­ну і допомагаєте дитині
кра­ще зрозуміти, що відбувається.

Во­на вчить­ся аналізувати
ситуацію, а інших лю­дей — не оцінювати як «хо­ро­ших» і «по­га­них»,
«ро­зум­них» і «дур­них». Ку­ди корисніше поміркувати про те що інша
ди­ти­на мог­ла ду­ма­ти, відчувати і зна­ти та­ко­го, що до­зво­ли­ло
їй ста­ти чемпіоном.