Читать статью на русском языке
Загадка: де зараз можна зустріти тисячі молодих мам, але де ніколи не бували попе- редні покоління матерів?
Екзотичні
країни? Ресторани? Шопінг-молли? Інтер- нет! Тепер, народивши
дитину, жінка освоює не тільки материнство — часто вона освоює ще
й кіберпростір, заводячи сайт або блог, присвячений своєму
новому життю. Хто вони, ці кібермами, і що шукають у Всесвітній
павутині?
Батьківські збори в п’ятницю. Місце — дитячий сад.
ОК. Час: 18.30. Добре. Умова: без дитини. Е-е-е… І що я повинна
робити з дитиною? Залишити її погуляти на майданчику, поки
ми, дорослі, все обговоримо?» — «А мене не покидає стійке
відчуття, що в годині не 60 хвилин, а 30. Ви скажіть: може, поки я
народила другу дитину, щось змінилося? Скасували ж перехід на
зимовий час — і раптом час скоротили? Інакше чому я нічого не
встигаю?! Під- лога вкрита пластівцями пилу, немитий посуд
наг- ромаджується в раковині, і скрізь розкидані ди- тячі речі»…
Це
не розмови за чашкою чаю або в пісочниці, це блоги молодих
матерів в своїх блогах, адресовані іншим таким же мамам. Жінкам, які
ніколи не бачили одна одну, але які регулярно обмінюються
забавними, смішними або зворушливими розповідями про своє
життя.
Коли я майже 10 років тому народила первістка,
явище «матусі в Інтернеті» тільки набирало силу. Особистих блогів
ще не було — все більше конфе- ренції і форумів. Це було так цікаво:
дізнатися, що ти не одна, що хтось теж сильно втомлюється, недосипає і
дуже-дуже хвилюється, коли дитина другий день не розвивається.
Я
не реєструвалася ні в яких співтовариствах і не ходила на зустрічі
форумчанок, але навіть просте читання різних обговорень
підтримувало в скрутну хвилину або розважало, коли хотілося
відпочити. Це було щось на зразок цікавої і корисної газети: нові
примітки з’являлися щодня, при цьому майже всі вони
стосувалися особисто мене і дитини.
Молоді мами вважають ведення блогу антистресом. На такий позитив часу їм ніколи не шкода.
Інтимний щоденник… відкритий для всіх
Багато
жінок в один прекрасний день рішуче кинулися в безодню, тобто в
павутину Інтернету. Деякі почали вести блог, як тільки
завагітніли, інші — пішовши з роботи в декретну відпустку, а треті
взялися за це після народження дитини. Але бажання у всіх одне
і те ж: розповісти про себе, поговорити про те, чим вони живуть,
поспілкуватися з іншими молодими мамами, розділити з ними свої
емоції і переживання.
Блог — це вид особистого, інтимного
щоденника, але — важлива особливість! — ведеться він спеціа- льно
для того, щоб бути прочитаний іншими людьми.
Ми викладаємо в
блог свої інтимні переживання, які дуже хочеться розділити з
кимось, хто знаходиться в схожій ситуації, хто нас нагадує. Чи
здається, що нагадує, — просто тому, що поділився з нами чимось
таємним.
З появою Інтернету будь-який вислів можна дій- сно
донести всьому світу — залишаючись при цьому невидимим.
Надійно сховавшись за монітором, молоді мами говорять те, що ніколи
не сказали б в реальному житті. Що вони страшно втомилися
залежати від дитини і її настрою.
Що більше не можуть
виносити цей одноманітний режим. Що зляться на чоловіків, тому що
ті цілими днями пурхають по офісах, а дружині нікуди піти, крім як на
молочну кухню. І що навіть думка про другу дитину зараз
здається блюзнірською…
Чи допомагає спілкування в Інтернеті з собі подібними переживати труднощі?
Або,
навпаки, заважає: адже у той час, поки мама пише в свій блог,
вона могла б, наприклад, пробіг- тися з коляскою по парку,
протерти багате віта- мінами свіже овочеве пюре або, врешті-решт,
поспати зайвий час!
Вислови в Інтернеті трохи нагадують
те, як людина, що опинився на безлюдному острові, кидає пляшку в
море: він не знає, хто її підбере, але вірить і чекає, що буде
почутий.
А щодо втраченого часу, який можна було б
витратити з користю для дитини і власного здоров’я, всі
матері-блогерши одностайні: на таке часу не шкода. За їх словами,
спілкування в блогах приносить і впевненість у своїх материнських
можливостях, і масу порад і рекомендацій по догляду за
дитиною, дає відчуття дружньої підтримки і приємне відчуття, що тебе
розуміють, — так що є суцільна користь.
Бажання молодої мами
поділитися тим, що відбу- вається ні для кого не новина. Але відбулися
докорінні зміни в способі життя: і географічне видалення молодої
сім’ї, і прірва поколінь між ниніш- німи батьками та їх батьками, і
відсутність чіткої системи взаємин в соціумі — виходить, що не
завжди легко знайти того, з ким можна все обговорити.
Через
зростання цін на житло і появи віддаленої роботи ми бачимо
безліч сімей з маленькими дітьми, які живуть там, де вони нікого не
знають. Захоплення блогами свідчить про сильну ізоляцію великої
кількості молодих мам. Але молоді матері не поділяють таку
песимістичну точку зору і здаються цілком задоволеними. Ті, з
ким ми розмовляли, вважають ведення блогу настільки цікавим
заняттям, що насилу обходяться без нього, коли обставини
змушують зробити перерву у віртуальній творчості.
Пюре, памперси і мідні труби
Буває
і так, що зі звичайного материнського блогу виростає щось
помітне: або дуже успішний блог, або авторська колонка в
офлайн-видання, або навіть книга. Але письменницькі здібності жінки
виявляються не кожен день: більшість популярних блогерш ще до
початку інтернет-діяльності працювали зі словом, найчастіше в
журналістиці. Для таких працівниць пера «материнський» блог — і
місце для самореалізації, і заодно хороший спосіб підтримки форми у
відпустці по догляду за дитиною. Причому це правило працює і в
нас, і за кордоном.
Що далі?
Захоплення молодими
мамами інтернет-простору відбувається вже давно, а блогів не стає
менше — навпаки, їх «народжується» все більше. Здавалося б,
багато призводить до перенасичення, материн- ські переживання
можуть набриднути — насамперед читачам, але ні, їх кількість
теж збільшується.
До того ж після появи смартфонів, айфонів та
інших пристроїв, що дозволяють підключатися до Інтернету всюди,
мами-блогери можуть відправ- ляти повідомлення навіть з дитячого
майданчика або з черги в поліклініці. А подорожуючи, вони
можуть вести справжні онлайн-репортажі з різних цікавих місць.
Однак,
материнські блоги підстерігають інші небезпеки. Часто вони
затухають після того, як жін- ки перестають жити виключно
життям дитини: наприклад, виходять на роботу. Іноді у мами
просто зникає інтерес, іноді елементарно не вистачає часу на
ведення блогу.
Але, навіть, якщо все склалося вдало і мама
готова берегти і підтримувати своє «дітище» довгі роки, чи є
майбутнє у такого блогу? Що станеться, коли дитина підросте: чи
не буде вона проти того, щоб їїо слова і вчинки виносилися на
публіку?
Адже блог зможуть прочитати і однокласники,
друзі й вороги — чи сподобається це школяру? Поки цього не знає
ніхто — тільки зараз підростає покоління дітей, чиє життя з
дитинства викладалася в Інтернет. Поживемо — побачимо.
Оставить комментарий
Вы должны войти, чтобы оставить комментарий.