Виховання дітей. Важка роль батьків-миротворців.

Читать статью на русском языке

Як ре­а­гу­ва­ти на нескінченні свар­ки, бійки і су­пер­ниц­т­во дітей?

Важ­ко
гра­ти роль ми­ро­твор­ця, бу­ти об’єктивним і спра­вед­ли­вим. Ад­же
тільки всьо­го і тре­ба, що проаналізувати при­чи­ни цих явищ.

Дай по­гра­ти!

Діти-дошкільнята
конфліктують, як пра­ви­ло, че­рез іграшки. У цій ситуації важ­ли­во
до­по­мог­ти їм на­вчи­ти­ся гра­ти ра­зом і під час гри не розділяти
іграшки на «мої» і «твої».

Роб­ля­чи по­да­рун­ки,
на­ма­гай­те­ся уни­ка­ти ситуа- цій, в яких од­на ди­ти­на не отримає, що
є в іншої. Щоб заздалегідь по­пе­ре­ди­ти можливі конфлікти, ви­знач­те
час володіння іграшкою для кожної ди­ти­ни.

Купіть собі в
помічники не­ве­ли­кий тай­мер, який вас підтримає не тільки під час
розподілу іграшок, але і ко­ли роз­па­лю­ють­ся бит­ви за ван­ну або
місце в автомобілі. Та­кож ду­же до­по­ма­га­ють веселі лічилки або
же­реб­ку­ван­ня. На­вчай­те дітей по­сту­па­ти­ся один од­но­му.

У будь-якій сім’ї є спільні та особисті речі.

Для
кож­но­го во­ни відомі, то­му, ко­ли ку­пу­ють­ся нові іграшки чи
кни­ги, відразу по­знач­те їх «ста­тус». У ситуації, ко­ли діти
от­ри­му­ють од­ну річ на двох, необхідно на­га­да­ти, що по­да­ру­нок
за­галь­ний, щоб діти розуміли, що во­ни ма­ють на ньо­го рівні пра­ва.

З
іншого бо­ку, кож­на ди­ти­на має пра­во на свою осо­бис­ту річ,
на­прик­лад шко­ляр має підручники або олівці, які не мож­на чіпати
мо­лод­шо­му. «Моє» набуває сен­су тільки по­руч зі сло­ва­ми «твоє» або
«чу­же».

Ко­жен член сім’ї, ве­ли­кий він чи ма­лень­кий,
відчуває необхідність у відділенні і відокремленні се­бе що­до іншого,
потребує осо­бис­то­го прос­то­ру та май­на.

Бать­ки мо­жуть
по­да­ва­ти хо­ро­ший при­клад своїм дітям, по­ва­жа­ю­чи їх власність,
на­прик­лад пи­та­ю­чи у ди­ти­ни до­зво­лу взя­ти у неї щось зі сто­лу.
На­вчай­те своїх дітей співпрацювати в грі, по­ва­жа­ти пра­ва один
од­но­го і на­ма­га­ти­ся з’ясо­ву­ва­ти відносини за до­по­мо­гою слів.
На­дай­те кож­но­му ма­лю­ку своє місце за обіднім сто­лом, осо­бис­ту
книж­ко­ву по­ли­цю або прос­то ма­лень­ку скринь­ку для влас­них
секретів.

Вам зна­до­бить­ся час, для то­го щоб на­вчи­ти малюків
цивілізованими спо­со­ба­ми ви­яв­ля­ти свої по­чут­тя. Розповідайте їм
більше ка­зок та історій про друж­бу, про те, як лю­ди ми­рять­ся один з
од­ним, і ви по­ба­чи­те, що це ма­ло-по­ма­лу по­чне при­но­си­ти свої
пло­ди.

І все ж свар­ки, що відбуваються че­рез іграшки,
за­ла­го­ди­ти до­сить прос­то. Складніше це зро­би­ти, як­що при­чи­на
конфлікту в то­му, що хтось з дітей відчуває се­бе обділеним
батьківською ува­гою.

Як поділити ма­ми­ну ува­гу?

В
ос­нов­но­му дитячі свар­ки ви­ни­ка­ють то­му, що діти щось не
поділили. Пи­тан­ня тільки в то­му, що са­ме. Мож­ли­во, це цікава
книж­ка чи іграшка, а мож­ли­во, і ва­шу ува­гу.

Ува­га — це не
іграшка, розділити її буває ду­же важ­ко. Най­мен­ша несправедливість з
ва­шо­го бо­ку мо­же ста­ти при­чи­ною свар­ки між дітьми. Бать­кам
до­ве­деть­ся вис­ту­па­ти спра­вед­ли­ви­ми суд­дя­ми в не­ми­ну­чо­му
суперництві, зу­пи­ня­ти бійки, до­по­ма­га­ти ми­ри­ти­ся і
ви­ба­ча­ти­ся.

Що до ревнощів між дітьми, то во­ни виявляється в
будь-яко­му віці і при будь-якій різниці в ро­ках. Важ­ко ділити
ма­те­ринсь­ку лю­бов, ад­же ділити — означає от­ри­му­ва­ти мен­ше, і
то­му брак ува­ги мож­на ком­пен­су­ва­ти тільки … тим же са­мим
ува­гою.

Як­що у вашій сім’ї між дітьми відбуваються постійні
свар­ки, то це означає, що емоційні ре­зер­ви дітей, які
по­пов­ню­ють­ся батьківською лю­бов’ю, ви­чер­пу­ють­ся. Це як чай­ник,
який починає шипіти, як­що в ньо­му википіла во­да. Поясніть дитині:
відчувати мож­на все, але дії про­яв­ля­ти — не всі.

Важ­ли­во
бу­ти го­то­ви­ми вис­лу­ха­ти ди­ти­ну, не за­суд­жу­ю­чи її почуттів,
да­ти їй можливість розповісти про свої об­ра­зи. І як­що бать­ки
змо­жуть ста­ви­ти­ся з розумінням до про­бле­ми кожної ди­ти­ни, то
ба­гать­ох конфліктів вдасть­ся уник­ну­ти.

Кра­ще не
за­пе­ре­чу­ва­ти наявності ревнощів, ад­же від цьо­го во­на нікуди не
зник­не. Навіть як­що діти при­ду­шу­ють у собі це по­чут­тя, во­но все
од­но виявляється при­хо­ва­ним чи­ном, в ос­нов­но­му в поганій
поведінці. Як­що, замість то­го щоб за­до­воль­ни­ти по­тре­бу ди­ти­ни в
любові та ува­ги, по­ка­ра­ти її, во­на, швид­ше за все, ста­не вес­ти
се­бе ще гірше.

Кож­на ди­ти­на хо­че, щоб її лю­би­ли більше,
ніж інших. Оскільки ви­ко­на­ти це ба­жан­ня не мож­на, повністю
покінчити з про­бле­мою ревнощів не­мож­ли­во. За­те від нас,
до­рос­лих, за­ле­жить, во­гонь ревнощів ти­хень­ко тлітиме або ж
спа­лах­не ба­гат­тям.

Не вва­жай­те конкуренцію між дітьми або
ва­ше різне став­лен­ня до них чи­мось не­при­род­ним і не­пра­виль­ним.
Кож­на ди­ти­на — єдина і гідна унікального став­лен­ня до се­бе як до
особистості.

Ми­ри­ся і не бий­ся

Ча­сом дітям лег­ше
по­би­ти­ся і за­хис­ти­ти свою точ­ку зо­ру, що до­мо­ви­ти­ся між
со­бою і спро­бу­ва­ти зрозуміти по­чут­тя іншого. Ру­коп­рик­ладст­во
за­зви­чай найбільше дратує і турбує батьків. Один з найефективніших
способів впо­ра­ти­ся з цим — вста­но­ви­ти чітко визначені межі у
з’ясуванні відносин: на­прик­лад, спе­ре­ча­ти­ся мож­на, а би­ти­ся,
об­зи­ва­ти­ся об­раз­ли­ви­ми сло­ва­ми — не мож­на. Добре, як­що це
рішення бу­де ви­хо­ди­ти не цілком від до­рос­лих, а за учас­тю дітей.

Мож­на
навіть організувати сімейні збо­ри й об­го­во­ри­ти ситуацію, ра­зом
роз­ро­би­ти пра­ви­ла і за­ко­ни. Взяв­ши участь у встановленні
пра­вил, діти з більшою охо­тою бу­дуть до­три­му­ва­ти­ся їх.
По­ка­ран­ня по­руш­ни­ку пра­вил теж кра­ще при­ду­му­ва­ти всім ра­зом
— тоді три­ма­ти відповідь за свій прос­ту­пок дитині бу­де не так
при­кро.

Дієвим по­ка­ран­ням мо­же бу­ти тим­ча­со­ве
при­пи­нен­ня будь-якої гри: ма­лень­ких забіяк роз­сад­жу­ють в різні
кімнати на стільці, по­ки ко­жен з них не візьме се­бе в ру­ки. Або
посадіть забіяк на один ди­ван і скажіть, що їм до­ве­деть­ся сидіти на
ньо­му до тих пір, по­ки ко­жен з них не до­зво­лить іншому зійти з
ди­ва­на. Після то­го як во­ни за­спо­ко­ять­ся, бать­ки змо­жуть
об­го­во­ри­ти з дітьми, що ж ста­ло­ся.

Пам’ятай­те, що час­то
ос­нов­ною при­чи­ною бійки між дітьми є ба­жан­ня за­лу­чи­ти до неї
вас. То­му під час ди­тя­чих сва­рок на­ма­гай­те­ся не прий­ма­ти
чию-не­будь позицію.

Як­що під час бійки ко­му-не­будь з дітей
загрожує яв­на не­без­пе­ка, не кажіть нічого: мов­ч­ки відберіть у
ди­ти­ни камінь або прос­то відтягніть од­но­го від іншого, а потім
ви­ко­рис­то­вуй­те вже описані ви­ще підходи. По­яс­ню­ю­чи дитині, що
би­ти­ся не­до­бре і тре­ба один од­но­го лю­би­ти, стеж­те за своїм
то­ном.

Роз­дра­то­ва­ним го­ло­сом, трем­тя­чим на крик, важ­ко
пе­ре­ко­на­ти дітей у то­му, що во­ни повинні на­вчи­ти­ся
стри­му­ва­ти­ся, і тим більше не мож­на до­во­ди­ти дитині, що би­ти­ся
по­га­но, за до­по­мо­гою влас­но­го ру­коп­рик­ладст­ва.

На­вчай­те
дітей про­си­ти один в од­но­го про­щен­ня, обов’яз­ко­во по­яс­ню­ю­чи
дитині, чо­му і навіщо це потрібно. І, зви­чай­но, не бійтеся самі
про­си­ти ви­ба­чен­ня у своїх дітей.

Як­що конфлікти між дітьми
відбуваються ду­же час­то, про­водь­те бесіду з кож­ною ди­ти­ною
окре­мо. Допоможіть їй змінити влас­ну поведінку. За­пи­тай­те її, що
во­на са­ма мог­ла би зро­би­ти для при­ми­рен­ня. Зберіться ра­зом,
не­хай хлопці укла­дуть між со­бою уго­ду, де ко­жен пообіцяє не
ро­би­ти три речі, які найбільше дра­ту­ють їх один в од­но­му. Це мо­же
бу­ти звич­ка ко­ман­ду­ва­ти, драж­ни­ти, бра­ти речі без до­зво­лу.

І,
нарешті, на­га­дуй­те кож­но­му ма­лю­ку про позитивні сто­ро­ни то­го,
що у ньо­го є брат чи сест­ра: йо­му є з ким поспілкуватися під час
довгої поїздки в автомобілі або в до­що­вий день, і у ньо­го зав­ж­ди є
парт­нер для ігор.

Не вар­то роз­ра­хо­ву­ва­ти на те, що діти,
які на­ро­ди­ли­ся в одній родині, по­люб­лять один од­но­го
ав­то­ма­тич­но, то­му що прос­то так на­ле­жить. Бать­кам до­ве­деть­ся
до­клас­ти зу­сил­ля, щоб ство­ри­ти для всіх спри­ят­ли­ву
ат­мо­сфе­ру. Запасіться лю­бов’ю і за­ли­шай­те­ся уваж­ни­ми до своїх
дітей, тоді вам вдасть­ся звес­ти дитячі ревнощі до мінімуму і на­вчи­ти
малюків лю­би­ти один од­но­го.