Виховання дитини. В які крайності впадають мами?

Читать статью на русском языке

У кожної ма­ми є свої непорушні пра­ви­ла. Одні су­во­ро сте­жать за
роз­по­ряд­ком дня, інші всіма си­ла­ми бо­рють­ся з мікробами, треті
роз­роб­ля­ють пра­виль­ну схе­му жив­лен­ня.

Добре це або по­га­но, ми вирішили з’ясу­ва­ти.

Невизначеність
— од­не з найбільш неприємних пе­ре­жи­вань, і кож­но­му з нас не раз
до­во­ди­ло­ся з нею бо­ро­ти­ся. Одні вва­жа­ють, що во­на дає
мож- ливість засвоїти щось но­ве, а інші панічно її бо­ять­ся, то­му і
пе­ретво­рю­ють жит­тя в набір непотрібних пра­вил. При­чо­му не тільки
своє жит­тя.

Уявімо собі та­ку ситуацію. Лю­ди­на чітко
ви­во­дить для се­бе од­не або декілька пра­вил і змушує се­бе і всіх
тих, хто від ньо­го за­ле­жить, стро­го їм слі- дувати. І тоді виникає
ілюзія — лю­ди­на са­ма роз- поряджається своїм жит­тям, в яко­му немає
місця жод­ним не­пе­ред­ба­че­ним ситуаціям і не­ви­зна­че­нос­тям.

Всі
описані ви­ще ситуації ма­ють один корінь, во­ни перш за все спро­ба
кожній з чо­тирь­ох мам до­вес­ти: «Я хо­ро­ша ма­ма» і за­стра­ху­ва­ти
се­бе від невиз- наченості. А як­що ма­ми самі не сильні в якийсь
області, не біда — зав­ж­ди мож­на про­кон­суль­ту­ва­ти­ся з фахівцем,
хо­ча б з тим же гаст­ро­ен­те­ро­ло­гом.

А той підтвердить:
мікроби дійсно існують і з ни­ми тре­ба бо­ро­ти­ся. Ад­же це йо­го
ро­бо­та. Ви­най­шов­ши свій набір пра­вил, ма­ма ко­жен вечір мо­же зі
спокійною ду­шею ля­га­ти спа­ти, ад­же ви­ми­ла своєму ча­ду руч­ки
рівно 37 разів або ви­ча­ви­ла 5 скля­нок яб­луч­но­го со­ку.

Сьогодні
во­на за­слу­жи­ла п’ятірку, дум­ка про це гріє її. На жаль, во­на
забуває, що світ до­рос­лих — це не шко­ла і оцінок в ній вже дав­но не
став­лять.

Си­ла за­кли­нань

Жод­на жінка не знає, як
бу­ти ідеальною матір’ю. Але при цьо­му вся відповідальність за
най- улюбленіше і до­ро­ге — ди­ти­ну — лягає тільки на неї. А рап­том
по­мил­ка? Мамі стає страш­но, і во­на намагається за­гна­ти страх
гли­бо­ко в се­бе. Для цьо­го во­на придумує всілякі за­кли­нан­ня:
«Ван­на ко­жен день — і все бу­де добре». І стра­ху як не бу­ва­ло. Хіба
мо­же щось тра­пи­ти­ся з ди­ти­ною, від яко­го добре пах­не, яка
пра­виль­но харчується і вчас­но лягає спа­ти? А го­лов­не, за всім цим
мамі зовсім не склад­но прос­те­жи­ти.

А ось прий­ня­ти ма­лю­ка
та­ким, який він є, або до­зво­ли­ти йо­му са­мо­му ви­би­ра­ти,
англійську йо­му вив­ча­ти або географію, за­дач­ка під си­лу не
кож­но­му. Зму­шу­ю­чи ма­лю­ка ро­би­ти те, що потрібно, а не те, що
він хо­че, бать­ки бо­рють­ся тільки з влас­ни­ми стра­ха­ми. До
ви­хо­ван­ня дітей, до роз­вит­ку в ньо­му творчої особистості хо­ро­ший
або по­га­ний за­пах, відмова від шо­ко­ла­док і льодяників не ма­ють
ніякого відношення. Чим більше ди­ти­на страждає від нав’яза­них їй
пра­вил, тим мен­ше шансів у неї в май­бутньо­му се­бе про­яви­ти.

Маленькі генії

Кож­но­му
з батьків хо­четь­ся ви­хо­ва­ти генія. Але для цьо­го ди­ти­ну не
потрібно укла­да­ти в рам­ки — га­ня­ти на про­гу­лян­ку, в гурт­ки,
спортивні секції. Геніями ста­ють ті, хто здат­ний зла­ма­ти звичні
рам­ки і вир­ва­ти­ся за їх межі. А ті, які зна­хо­дять­ся під су­во­рим
кон­тро­лем батьків, які жи­вуть по го­ди­нах, ма­ло шансів ни­ми
ста­ти.

Що йо­му потрібно

Да­вай­те по­ди­ви­мо­ся на
ситуацію не оча­ми пси­хо­ло­га, мікробіолога або гаст­ро­ен­те­ро­ло­га
і навіть не очи­ма ма­ми. По­ди­ви­мо­ся на них очи­ма ва­шо­го
ма­лю­ка.

Зав­дан­ня ма­лю­ка — са­мо­му ко­ли-не­будь ста­ти
до­рос­лим, ма­ти своє уяв­лен­ня про те, що добре, а що по­га­но. Але
во­но мо­же бу­ти тільки йо­го по­дан­ням. Те, що нав’язу­ють йо­му
дорослі, — не йо­го.

І як час­то з жа­лем до­во­дить­ся
спостерігати та­ку ситуацію: до­ся­га­ю­чи підліткового віку, ма­люк
по- чинає ла­ма­ти рам­ки, які вста­но­ви­ли дорослі. Зустрічаються
ви­пад­ки, ко­ли у найстаранніших, за­хоп­ле­них мам діти в підлітковому
віці тікали з до­му, про­пус­ка­ли уро­ки.

Во­ни ру­ши­ли ста­ру
сис­те­му пра­вил і ство­рю­ва­ли но­ву, свою. І як­що єдиним
не­кон­трольо­ва­ним батьківським прос­то­ром бу­де ву­ли­ця або
під’їзд, ди­ти­на піде ту­ди.

Самореалізація за ра­ху­нок ди­ти­ни

Без­умов­но,
роль матері — найважливіша роль у житті жінки, але не єдина. І як­що у
ма­ми енергія б’є че­рез край, во­на всю її направляє на дітей. А та­кий
по­т­уж­ний потік цілком мо­же ста­ти руйнівним.

Дай­те дитині
шанс самій ро­би­ти вибір, ро­би­ти по­мил­ки. Ніхто і ніколи від них не
за­стра­хо­ва­ний, у житті дво­ма-трьо­ма пра­ви­ла­ми ма­ми не
обійтися. Нічого не нав’язуй­те ва­шим дітям, а ли­ше не- помітно
на­прав­ляй­те на пра­виль­ний шлях. Са­ме в цьо­му мис­тец­т­во бу­ти
хо­ро­шою ма­мою.