Підлітки. Якщо дитина піддається чужому впливу.

Читать статью на русском языке

Син повторює дурниці слідом за сусідським Саш­ком, а доч­ка копіює зух­ва­лу поведінку однокласниці Маші?

Не
вар­то дорікати їм за те, що во­ни наслідують при­клад своїх приятелів.
Корисніше на­вчи­ти їх ствер­джу­ва­ти се­бе в по­всяк­ден­но­му житті.

З
тих пір, як ваш син по­дру­жив­ся з но­вим од­нок­лас­ни­ком, він
на­вчив­ся ла­я­ти­ся, за­ну­рив­ся в мережеві ігри і весь свій день
підлаштовує під ре­жим при­яте­ля. Нев­же йо­му так не вистачає
інди- відуальності, що він го­то­вий жерт­ву­ва­ти своїм ча­сом та
інтересами — аби до­го­ди­ти іншому?

Але до впливів схильні всі,
навіть дорослі! Ла­ю­чи за це си­на або доч­ку, ми ли­ше приклеюємо
яр­лик, від яко­го їм бу­де важ­ко поз­бу­ти­ся. Не вар­то за­бу­ва­ти,
що всі ми вчи­мо­ся за до­по­мо­гою наслі- дування. Ко­ли ди­ти­на
відтворює поведінку бать­ка або матері, бать­ки на­вряд чи дорікнуть її в
то­му, що во­на піддається їх впли­ву. Зовсім на­впа­ки: ми тішимося,
ко­ли збігаються наші з ним, на­прик­лад, музичні упо­до­бан­ня.

І
в ранньо­му дитинстві, і в підлітковому віці ди­ти­на мо­же наслідувати
ко­гось або лідирувати в компанії. То­му що во­на створює свою
ідентичність, пізнає, зустрічаючись з різними ефек­та­ми, як у сім’ї,
так і за її ме­жа­ми. Як­що ви помічаєте, що во­на за­над­то лег­ко
піддається впли­ву однолітків, аб­со­лют­но несамостійна у своєму
виборі, їй мо­же зна­до­би­ти­ся ва­ша до­по­мо­га.

Одя­га­ю­чись
як хтось або наслідуючи чужі ма­не­раи, ва­ша ди­ти­на відчуває се­бе
при­чет­ною до гру­пи, відчуває свій зв’язок з іншими. Той, хто хоч раз
був відкинутий, при­ни­же­ний вдо­ма або в школі, частіше відчуває цю
по­тре­бу — про­де­мон­ст­ру­ва­ти, що він не відрізняється від інших.

І
ще один важ­ли­вий мо­мент: ди­ти­ну вва­жа­ють впли­во­вою і
сла­бо­ха­рак­тер­ною, як­що во­на не мо­же ска­за­ти «ні». А ми
на­вчи­ли її цьо­го? Ко­ли ми критикуємо її «не­по­важ­но­го»
при­яте­ля, то знімаємо з се­бе відповідальність. Але мо­же бу­ти,
кра­ще до­по­мог­ти своїй дитині за­твер­ди­ти се­бе?

На­ше
зви­чай­не жит­тя надає ба­га­то мож­ли­вос­тей для то­го, щоб на­вчи­ти
її ро­би­ти вибір, за­да­ва­ти са­мо­му собі пи­тан­ня, не підкорятися
без­дум­но (у то­му числі й вам), на­по­ля­га­ти на своєму. Не­хай вам
ча­сом і не ду­же приємно чу­ти від ди­ти­ни сло­во «ні»…