Читать статью на русском языке

Дорослі чують слова. Дорослі оцінюють вчинки. Дорослі будують відносини саме за допомогою слів і вчинків.

Діти слухають інтонації. Діти переживають почуття. Діти будують відносини, орієнтуючись на почуття, інтонації і душевні імпульси.

У дітей мало життєвого досвіду, тому вони дуже уважно придивля­ються до близьких дорослих, намагаються пристосуватися до них, але в той же час знайти самого себе, свою індивідуальність, свою особистість.

Це важко, адже у пошуках індивідуальності діти ризикують втрати­ти захищеність, комфорт, які їм дають дбайливі, але вимогливі дорослі. Так, спус- тившись з маминих ручок, ризикуєш спіткнутися і впасти, відмовившись від немодного, але теплого бабусиної шар­фа, ризикуєш застудити горло.

Діти завжди на роздоріжжі: ініціатива або послух? Засвоєння досвіду батьків або свій шлях? А якщо батьки ще і досить зайняті люди, дитині особливо важко бути дійсно впевненою у собі та самос- тійною, адже їй доводиться ще й вибирати, на що витрачати рідкісний час спілкування з мамою і татом: на скандал і затвер­дження свого «я» або на демонстрацію добрих батьківській або дочірніх почуттів.

Це дуже схематично, звичайно, але головне — правда. Правда те, що діти завжди мають свою думку…

Автор: Ганна Кравцова

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована