Виховання дитини. Дитина на межі нервового зриву.

Читать статью на русском языке

Сьогодні жод­не психологічне об­сте­жен­ня не об­хо­дить­ся без
діагностики акцентуації ха­рак­те­ру. Са­ме во­ни скла­да­ють
ос­нов­ний, стійкий ма­лю­нок особистості.

Чис­ло рис
ха­рак­те­ру над­з­ви­чай­но ве­ли­ке і пере- вищує ти­ся­чу
най­ме­ну­вань. Ри­си ха­рак­те­ру ви­яв­ля­ють­ся не тільки в їх
якісній своєрідності, але і в кількісній виразності — є лю­ди більш-менш
підозрілі, більш-менш щедрі, більш-менш чесні й відверті.

Ди­ти­на,
як і кож­на лю­ди­на, в тій чи іншій мірі враз­ли­ва — во­на мо­же
бу­ти чут­ли­вою до од­них стре­со­ген­них чинників і аб­со­лют­но
бай­ду­жа до інших. Слаб­ка лан­ка в характері час­то виявля- ється ли­ше в
тих важ­ких ситуаціях, які ви­ма­га­ють активізації са­ме цієї лан­ки.
Так чи інакше, іноді ви­ни­ка­ють ситуації, ко­ли ма­люк не справляється
з влас­ни­ми емоціями, тоб­то йо­го реакція на те, що відбувається
досягає межі мож­ли­во­го і виявля- ється у крайній межі нор­ми — цей
мо­мент і на­зи­ва­ють акцентуацією ха­рак­те­ру.

Реакція ди­ти­ни за­ле­жить від ти­пу акцен- туації:

• інтровертному ти­пу ха­рак­те­ру влас­ти­ва замкну- тість, утруд­нен­ня в спілкуванні й налагодженні контактів з ото­чу­ю­чи­ми;

•
екст­ра­верт­но­му — емоційна напруженість, спра­га спілкування і
діяльності, балакучість, непостій- ність іноді хвалькуватість,
поверховість;

• не­ке­ро­ва­но­му ти­пу — імпульсивність,
конфлікт- ність, нетерпимість до за­пе­ре­чень, іноді і підоз- рілість.
Та­кий тип ха­рак­те­ру влас­ти­вий підліткам — підвищена дратівливість і
жалість до се­бе мо­же при­звес­ти до ко­рот­ко­час­них спалахів гніву,
про­те швид­ка виснаженість нервової сис­те­ми ско­ро га­сить гнів і
сприяє уми­ротво­рен­ню, ка­ят­тя, сльо­зам;

• сен­ти­зив­но­му ти­пу
влас­ти­ва лякливість, замкну- тість і со­ром’язливість. Такі діти
уни­ка­ють но­вих знай­ом­ств, не бе­руть участь в витівках і
ри­зи­ко­ва­них скуп­чен­нях однолітків, со­ром­лять­ся відпо- відати
пе­ред кла­сом, по­бо­ю­ю­чись вик­ли­ка­ти по­мил­кою сміх або
за­над­то гар­ною відповіддю заз- дрість;

• демонстраційного ти­пу
акцентуації ха­рак­те­ру присутній его­цент­ризм, по­тре­ба в постійній
увазі до своєї пер­со­ни, захваті й співчуття. Брехливість, схильність
до по­зер­ст­ва, демонстративність пове- дінки — все це зу­мов­ле­не
праг­нен­ням будь-яки­ми за­со­ба­ми виділитися се­ред однолітків.

При
пра­виль­но­му відношенні батьків що­до акцен- туацій ха­рак­те­ру мож­на
на­вчи­ти­ся ке­ру­ва­ти і, що важ­ли­во, на­вчи­ти ди­ти­ну
справ­ля­ти­ся з влас­ни­ми реакціями.