Читать статью на русском языке

Моя донька стала дуже багато говорити про сумне. Про те, що в по­дружки собака помер- ла. Запитує: «А що, всі вмирають?» Каже, що їй наснилося, що хтось помер. Я її заспо- коюю, кажу, що це дурниці, що потрібно забути поганий сон, але це не допомагає.

Всі діти 4-5 років починають цікавитися темою смерті. Говорячи дитині «забудь, не думай», ми залишаємо її один на один з нерозумінням цієї бо- лючої проблеми. Дитина хоче обговорити її, але дорослі самі ведуть себе по-дитячому: якщо не сказано — зна­чить, цього немає.

Малюк поки не розуміє переживань оточуючих його дорослих, не знає тих сумів, які вони пов’я- зують з думками про смерть. У нього складається власне уявлення про втрати: адже, підростаючи, ди­тина все далі і далі відходить від мами. Але смерть близьких лю­дей і домашніх тварин або пе- реїзд одного в інше місто малюка сильно вражає.

Щоб підготувати дочку або сина до того, що на світі існує смерть, потрібно обговорювати з ним свої сни, думки, ділити свої побоюван­ня і тривоги. Дитина оцінить, якщо одного разу ви відкладете власні переживання і поговорити з нею про Життя і Смерть, про Любов і Смуток. Тільки дорослі мо- жуть навчити дитину засмучува­тися, пам’ятати і зрощувати в ньому здатність любити знову, навіть не дивлячись на можливу нову втрату.

Автор: Ганна Кравцова

Оставить комментарий

Adblock
detector