Виховання дитини. Формування уміння вчитись.

Дана проблема є актуальною у школах усього світу.

Вона обумовлена зростанням потоку інформації, швидкою зміною та необхідністю сучасної людини оперативно опрацьовувати її. В таких умовах перед педагогами постає завдання зосереджувати увагу учнів на засвоєнні часто не пов’язаних між собою фактів, на самостійному відборі інформації, критичному її осмисленні та інших складових.

Уміння вчитись виробляється в практиці навчальної діяльності учнів, уміло керова- ної вчителем.

Умілість ця визначається тим, які завдання ставить він перед учнями, як допомагає їм знаходити раціональні засоби їх виконання, яке місце зали- шається для доступної учням активності й самос- тійності, як узгоджуються методи керування роботою дітей вчителем і батьками.

Активність і самостійність у навчанні пов’язані між собою, але не тотожні. Молодший школяр може активно повторювати певні дії визначеним йому способом (списування тексту, заучування вірша тощо) і пасувати перед труднощами, які в нього виникають, коли змінюється характер завдань, ви- никає потреба знайти спосіб розв’язування задачі, дещо відмінної від раніше розв’язуваних.

Формуванню самостійності сприяє поступове збіль- шення обсягу самостійних робіт на уроках, урізно- манітнення завдань, запровадження творчих ро- біт, поєднання їх з роботами тренувального ха- рактеру. Співвідношення творчих і тренувальних робіт в учбовій діяльності молодших школярів залежить від етапу навчання, його змісту і мети уроку. Неодмінною умовою успіху є чітка поста- новка запитань, завдань перед учнями.

Усвідомлення їх учнями спрямовує розумову ак- тивність. Розумова активність учнів під час самос- тійної роботи залежить від того, як усвідомлюють вони її мету.

Самостійна робота активізує діяльність вихован- ців, посилює у них інтерес до певного матеріалу, розвиває ініціативу і привчає застосовувати набуті знання в пізнанні нових фактів та в практичній діяльності.