Батько. Чоловік вимагає уваги більше ніж дитина?

У мене питання більше не про дитину, а про чоловіка.

Чоловік дуже хотів малюка, але тепер, коли у мене народився син і турбот, що називається, повний рот, чоловік сам став вести себе як дитина. Він ображається, якщо я забуду щось для нього зробити, дується, якщо я більше розмовляю з сином, а не з ним. При цьому він з ранку до вечора на роботі, мені допомогти нікому, ось до вечора я втомлююся. Мені здається, якщо так і далі буде, ми просто розлучимося. Як пояснити чоловікові, що я його дуже люблю, але дуже втомлена, і йому потрібно просто трохи почекати, поки син підросте?

Чим старше буде ставати дитина, тим легше буде батькам.

Так вам скажуть багато мам, які пройшли через це. На самому початку, коли дитина тільки-тільки народилася, мама і тато недосипають, вони ще не звикли до нових обов’язків, нового режиму дня. Ближче до трьох місяців все більш або менш налагоджується, з’являється трохи вільного часу.

Так що легше обов’язково буде, причому скоро. Деякі новоспечені батьки, навіть ті, які дуже хотіли дитину, виявляються не зовсім готовими до нової ролі. І справа тут не в нових зобов’язаннях і труднощах. Просто чоловік дуже хворобливо реагує на відсутність уваги дружини, яка раніше належала тільки йому, а тепер майже повністю присвячена маляті. Поговоріть з чоловіком, поясніть йому свої труднощі. Можливо, він почує вас. А краще спробуйте подивитися на цю ситуацію зі сторони.

Ви — щаслива жінка, дружина і мати. У вас є чоловік і дитина. Вам просто не вистачає сил, щоб усе встигнути. Спробуйте перебудувати свій день так, щоб більше відпочивати. Можливо, є такі домашні обов’язки, які можна доручити помічникові? Наприклад, здати білизну в пральню, не гладити деякі речі, іноді користуватися одноразовим посудом. Обов’язково відпочивайте вдень, можна лягти спати тоді, коли малюк спить.

Тоді увечері ви зустрінете свого чоловіка з роботи не такою втомленою і роздратованою. Не ображайтеся на чоловіка, його «ревнощі» скоро минуть, адже малюк буде рости і радувати його новими словами і посмішками.

Автор: Ганна Гресь