Читать статью на русском языке

На мою думку, вихователька упереджено ставиться до мого сина. Щодня вона розповідає мені, як він погано поводиться, б’ється, забирає у дітей іграшки, тощо. Але цього не може бути: він дуже слухняний, ввічливий хлопчик! Він завжди запитує у мене дозволу, якщо хоче щось взяти!»

Так, таке цілком може бути, і навіть часто так і буває. І вихователька, швидше за все, абсолютно не перебільшує. Справа в тому, що якщо батьки дуже багато уваги приділяють правильному вихованню, надто контролюють малюка, оберігають від неправильних рішень, малеча трьох-чотирьох років, залишившись в садку без них, просто втрачається. Він як би залишається без своєї совісті, як говорить прислів’я, «без царя в голові», адже його здатність до самоконтролю ще не розвинулася, а вдома його совістю і контролем були мама і тато.

Залишившись сам на сам, малюк намагається знайти дорослого, який зміг би, як мама, допомагати йому бути «правильним». Саме для цього він поводиться зухвало, цей виклик говорить: «Будь ласка, приборкайте мене, вкажіть мені мої кордони, витримайте мене!» Найчастіше доброзичливість навколишніх дорослих допомагає незабаром малюку повірити, що для того щоб бути досить гарним, зовсім не потрібен постійний контроль дорослих.

«Я можу сам себе контролювати!» — раптом каже собі, якщо малюк бачить, що його витівки — зовсім не катастрофа для навколишнього світу, а дорослі, у загальному, люблять абсолютно різних малюків — і тихих, і спритних. Заспокоївшись з приводу відсутності постійного стороннього контролю за собою, малюк починає відчувати себе впевненіше і краще спілкуватися як з дорослими, так і зі своїми однолітками.

Автор: Ганна Кравцова

Оставить комментарий

Ваша почта не будет опубликована