Виховання дитини. Про дитячу здатність наслідувати.

Читать статью на русском языке

Коли дерева були великими, а наші діти ще були малятками, ми — молоді мами — студентки по черзі залишалися доглядати за дітлахами.

Як наші карапузи нас зворушували, з важливістю наслідуючи один одному! І не тільки в іграх, але і в деяких життєвих питаннях. Наприклад, моя дочка в трирічному віці гарним апетитом не радувала, але слід було налетіти на обід сусідським хлопчикам, як моя «Дюймовочка», для якої крапля супу здавалася морем, вимагала не тільки добавки, але і хліб з маслом!

А син моєї подруги, став справжнім вегетаріанцем за нашим столом, чим вводив у здивування свою молоду маму, яка перечитала масу довідкової літератури і кулінарних таємниць у пошуках поради — як змусити малюка з’їсти хоч один овочевий вітамін.

Думаю, і Ви помічали, що іноді ваш дитина, після спілкування з іншим малюком переймає його звички, обороти мови, міміку і жести. Ця схильність до милого наслідування вроджена, адже на першому році життя, повторюючи міміку і окремі звуки, вони знайомляться з новим світом, ще не розуміючи як саме висловити свої потреби.

А на другому і третьому починають наслідувати усвідомлено, переймаючи манеру поведінки оточуючих, в спробі отримати бажане. Ось чому так важливо стежити за своєю поведінкою в їх присутності.

Схильність до наслідування впливає на емоційний стан — згодом сміливий карапуз може «професійно» увійти в роль і, наприклад, придбати чужі страхи (не боявся грому, а його друг розплакався), стати нервовим, погравши з неврівноваженим сусідом або почувши скандал дорослих.

З іншого боку — цей вроджений «акторський дар» у майбутньому може принести справжній «Оскар» вашому малюку — використовуючи імітуючі здібності дітей, у ваших силах навчити їх вживатися в позитивні ролі, створюючи сценарій свого життя, згідно обраного жанру!

І головне розуміти, що наслідування — це прояв творчої натури. Тому не сваріть малюка за «мавпування», може бути це початок його творчого шляху!

Автор: Ольга Гусєва