Виховання дитини. Чого діти хочуть від нас, дорослих?

З часом дитина перетворюється у дорослого, і багато в чому це відбувається в результаті виховних впливів останнього.

Відкинувши
хоч ненадовго всі зусилля по виправленню цієї волелюбної, всюдисущої
і невгамовної істоти, задамося питанням: «Але хто ж Ти?» Щоб отримати
відповідь на це питання, треба самому ненадовго замовкнути — на хвилину
або навіть більше — і придивитися: що зараз робить мій малюк? що відбувається в його світі?

Кожна дитина — майбутній дорослий, і кожен дорослий — в минулому дитина. А ще це дві близьких, рідних людини. І настільки різних… Як істоти з різних планет.

І інший дорослий насилу може уявити, що колись сам був дитиною, а дитина не може зрозуміти, чого дорослі від нього домагаються? Чому часом буває так важко зрозуміти дитину? Тільки результат?

Одним
з основних протиріч, що стоять великою китайською стіною на шляху
взаєморозуміння дитини і батьків, є те, що дорослі націлені у своїх
повсякденних справах на результат: помити посуд, щоб було чисто. Дитина ж орієнтована в основному на процес.

Він
робить щось заради безпосередніх, поточних відчуттів (що, втім, не
виключає важливості і самого результату): йому подобається ставити
кубики один на інший, але при цьому він все ж хоче побудувати вежу. Дорослий
відчуває задоволення тільки одного разу — досягнувши результату (чистий
посуд!), та й то не завжди, тому що інших проблем повно. А ось дитина відчуває його постійно.

Малюк весь час знаходиться в контакті з тим, що робить, а дорослий — трохи. Коли мама миє посуд, її думки можуть витати далеко від кухні, і діє вона на автоматі. Для нас настільки звично так жити, що ми не особливо надаємо значення цих речей. Однак для дитини це стає цілою проблемою, якщо в подібній ситуації вона не може поспілкуватися з мамою.

Чого діти хочуть від нас, дорослих?

Бути чуйними.
Бути дбайливими.
Щоб пізнати душу дитини, треба бути, як вона, — дуже тонкою.

Близькість двох душ, дорослої та дитячої, — це коли він говорить: «Мама! Подивися, який величезний птах ширяє над нами!». І ти піднімаєш голову і дивишся, дивишся … а
потім повертаєшся до нього і питаєш: «Тобі подобається ця птиця?» І
далі ви йдете вже втрьох — тепер з вами назавжди залишиться ця
величезна крилата істота.

Бути з дитиною — це значить дивитися життя, бути її свідком.
Все священне — і комар, і павутинка.
Мама, облиш свої справи, дозволь твоїй дитині взяти тебе за руку і показати, що таке життя.
Дивись, слухай і помічай все.
Будь чуйною, будь дбайливою!